1
І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.
2
І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо!
3
І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді!
4
І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.
5
А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини.
А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані.
Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим…
6
І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова!
7
А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного!
І скликав я на них великі збори.
8
І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам?
І мовчали вони, і не знаходили слова…
9
І сказав я: Не добра це річ, що ви робите!
Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?
10
Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя.
Опустімо ж ми оцей борг!
11
Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них!
12
І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них!
Зробимо так, як ти говориш!
І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.
13
Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній!
І сказали всі збори: Амінь!
І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.
14
Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.
15
А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла;
також їхні слуги панували над народом.
А я не робив так через страх Божий.
16
також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею.
17
А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п'ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас.
18
А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина.
А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.
19
Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!