1
І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.
2
І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив?
Чи ж не говорив Він також із нами?
І почув це Господь.
3
А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.
4
І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту.
І вони троє вийшли.
5
І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям.
І вийшли обоє вони.
6
І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.
7
Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!
8
Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає.
І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?
9
І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,
10
а хмара відступила з-над скинії.
А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг!
І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!
11
І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!
12
Нехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.
13
І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!
14
І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена?
Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.
15
І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.
16
А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.