1
І зняла зойк уся та громада, та й заголосила.
І плакав народ той тієї ночі.
2
І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини.
І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!
3
І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча?
Жінки наші та діти наші стануть здобиччю
Чи не краще нам вернутися до Єгипту?
4
І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!
5
І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів.
6
А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою,
7
та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший!
8
Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом.
9
Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас!
Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх!
10
І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам
11
І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього?
12
Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього.
13
І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей,
14
та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі,
15
якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи:
16
Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині
17
А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи:
18
Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.
19
Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди!
20
А Господь сказав: Я простив за словом твоїм.
21
Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край.
22
Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого,
23
поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам.
І всі, хто зневажає Мене, не побачать його!
24
Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним.
25
А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині.
Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря!
26
І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи:
27
Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене?
Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув.
28
Скажи їм: Живий Я!
Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам.
29
У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене.
30
Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового.
31
А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили.
32
І ваші власні трупи попадають у цій пустині!
33
А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині.
34
Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною!
35
Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають.
36
А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край,
37
то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем.
38
А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край.
39
І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі!
40
І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили.
41
А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній?
Таж це не вдасться!
42
Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами.
43
Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами.
44
Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору.
45
І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми.