1
І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині.
2
І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами.
І на ньому був Дух Божий!
3
І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4
це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
5
Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю!
6
Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами!
7
Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами.
Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться.
8
Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця!
Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає.
9
Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його?
Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий!
10
І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої!
І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11
А тепер утікай собі до свого місця!
Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани.
12
І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13
Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити!
14
А тепер я оце йду до народу свого.
Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів.
15
І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16
мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17
Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький!
Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа!
18
І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19
І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста.
20
І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він!
21
І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє!
22
Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!
23
І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24
І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять.
Та загине наприкінці й він!
25
І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого.
А Балак також пішов на дорогу свою.