1
І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:
2
Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння;
і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.
3
І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.
4
А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.
5
І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині.
Це будуть для вас міські пасовиська.
6
А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові.
А окрім них дасте сорок і два міста.
7
Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.
8
А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.
9
І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10
Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,
11
то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.
12
І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.
13
А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.
14
Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.
15
Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.
16
А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
17
А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
18
Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
19
Месник за кров він заб'є убійника;
як спіткає його, він заб'є його.
20
А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,
21
або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник;
месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.
22
А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,
23
або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,
24
то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.
25
І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди.
І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.
26
А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,
27
і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!
28
Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика.
А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.
29
І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
30
Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника.
А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.
31
І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.
32
І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.
33
І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.
34
І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього.
Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!