1
Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2
Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3
Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
4
Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
5
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6
Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8
Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
9
Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський
10
А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
11
Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
12
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться.
Блаженні усі, хто на Нього надіється!