1
Для дириґетна хору.
На спів: «Лелії».
Давидів.
2
Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!
3
Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!
4
Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!…
5
Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!
6
Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!
7
Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте;
нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,
8
бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!…
9
Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,
10
бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,
11
і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу
12
За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:
13
про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває
14
А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости;
в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,
15
визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!
16
Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!
17
Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,
18
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,
19
наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!…
20
Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!
21
Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!
22
і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували
23
Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,
24
бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!
25
Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
26
Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!
27
Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою
28
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
29
нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!…
30
А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,
31
і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!
32
і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.
33
Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,
34
бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!
35
Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,
36
бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,
37
і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!