1
І я глянув, і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.
2
І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому.
І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,
3
і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями.
І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
4
Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони.
Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде.
Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,
5
не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!
6
І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові.
7
І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!
8
А інший, другий Ангол летів слідом і казав: Упав, упав Вавилон, город великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!
9
А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй,
10
то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем.
11
А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки.
І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його.
12
Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!
13
І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: Блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі!
Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом.
14
І я глянув, і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина.
Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп.
15
І інший Ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!
16
І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, і земля була вижата.
17
І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, і він мав гострого серпа.
18
І інший Ангол, що мав владу над огнем, вийшов від жертівника.
І він гучним голосом кликнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: Пошли свого гострого серпа, і позбирай грона земної виноградини, бо грона її вже доспіли.
19
І Ангол кинув додолу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чавило Божого гніву.
20
І потовчене було чавило за містом, і потекла кров із чавила аж до кінських вуздечок, на тисячу шістсот стадій