1
А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево.
2
І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого.
І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,
3
говорячи: Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!
4
І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:
5
з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч,
6
з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч,
7
з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч,
8
з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних.
9
Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття.
10
І взивали вони гучним голосом, кажучи: Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві!
11
А всі Анголи стояли навколо престолу та старців і чотирьох тих тварин.
І вони на обличчя попадали перед престолом, і вклонилися Богові,
12
кажучи: Амінь!
Благословення, і слава, і мудрість, і хвала, і честь, і сила, і міць нашому Богу на вічні віки!
Амінь!
13
І відповів один із старців, і до мене сказав: Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?
14
І сказав я йому: Мій пане, ти знаєш!
Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця
15
Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать.
А Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними.
16
Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка.
17
Бо Агнець, що серед престолу, буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя.
І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!