1
І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу.
І їй даний був ключ від криниці безодньої.
2
І вона відімкнула криницю безодню, і дим повалив із криниці, мов дим із великої печі.
І затьмилося сонце й повітря від криничного диму
3
А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні.
4
І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві, ані жадному зіллю, ані жадному дереву, але тільки тим людям, які на чолах не мають печатки Божої.
5
І було дано їй, щоб їх не вбивати, але мучити п'ять місяців;
а мука від неї, як мука від скорпіона, коли вкусить людину.
6
І в ті дні люди смерти шукатимуть, та не знайдуть її!
Померти вони захотять, та втече від них смерть!…
7
А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих;
а на головах у неї немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її немов людські обличчя.
8
І мала волосся як волосся жіноче, а її зуби були немов лев'ячі.
9
І мала вона панцери, немов панцери залізні;
а шум її крил немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну.
10
І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада п'ять місяців шкодити людям.
11
І мала вона над собою царя, ангола безодні;
йому по-єврейському ім'я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!
12
Одне горе минуло!
Ось за ним ще два горя надходять!
13
І засурмив шостий Ангол, і я почув один голос із чотирьох рогів золотого жертівника, який перед Богом,
14
що казав шостому Анголові, який мав сурму: Розв'яжи чотирьох Анголів, що пов'язані при великій річці Ефраті.
15
І були порозв'язувані чотири Анголи, приготовані на годину, і на день, і на місяць, і на рік, щоб убили третину людей.
16
А число кінного війська двадцять тисяч раз по десять тисяч;
і я чув їхнє число.
17
І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані.
А голови в коней немов голови лев'ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.
18
І побита була третина людей від цих трьох поразок, від огню, і від диму, і від сірки, що виходили з їхніх ротів.
19
Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах.
А хвости їхні подібні до вужів, що мають голови, і ними вони шкоду чинять.
20
А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам'яним, і дерев'яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити.
21
І вони не покаялися в своїх убивствах, ані в чарах своїх, ні в розпусті своїй, ні в крадіжках своїх