1
Я саронська троянда, я долинна лілея!
2
Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!
3
Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!
4
Він впровадив мене до винярні, а прапор його надо мною кохання!
5
Підкріпіте мене виноградовим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!
6
Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!…
7
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!…
8
Голос мого коханого!…
Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує
9
Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя.
Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати
10
Мій коханий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
11
Бо оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.
12
Показались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!
13
Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали.
Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!
14
Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!
15
Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!
16
Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!
17
Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!