1
По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя…
Шукала його, та його не знайшла
2
Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя!
Шукала його, та його не знайшла
3
Спіткали мене сторожі, що по місті проходять
Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?
4
Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!…
5
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!…
6
Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?
7
Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!
8
Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.
9
Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:
10
стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!…
11
Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!