- 1
- Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена!
Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком!…
Споживайте, співдрузі, пийте до схочу, кохані!
- 2
- Я сплю, моє ж серце чуває…
Ось голос мого коханого!…
Стукає…
Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!…
- 3
- Зняла я одежу свою, як знову її надягну?
Помила я ніжки свої, як же їх занечищу?…
- 4
- Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалось від нього!…
- 5
- Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
- 6
- Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!…
Душі не ставало в мені, як він говорив…
Я шукала його, та його не знайшла…
Я гукала його, та він не відізвався до мене…
- 7
- Стріли мене сторожі, що ходять по місті, набили мене, завдали мені рани…
Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!
- 8
- Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого стрінете ви, що йому повісте?
Що я хвора з кохання!
- 9
- Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок?
Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?
- 10
- Коханий мій білий й рум'яний, визначніший він від десяти тисяч інших…
- 11
- Голова його щиреє золото, його кучері пальмове віття, чорні, як ворон…
- 12
- Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
- 13
- Його личка як грядка бальзаму, немов квітники запашні!
Його губи лілеї, з яких капає мирра текуча!
- 14
- Його руки стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
- 15
- Його стегна стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави!
Його вигляд немов той Ливан, він юнак як ті кедри!
- 16
- Уста його солодощі, і він увесь пожадання…
Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!
|