1
Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок?
Куди спрямував твій коханий?
Бо ми пошукаємо його із тобою.
2
Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
3
Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
4
Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
5
Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене!
Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6
Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
7
Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
8
Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
9
та єдина вона ця голубка моя, моя чиста!
У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки!
Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
10
Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
11
Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
12
І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр