1
О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!
2
Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
3
Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!…
4
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!
5
Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого?
Під яблунею я збудила тебе, там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!
6
Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, його жар жар огню, воно полум'я Господа!
7
Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють!
Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!…
8
Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще.
Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її?
9
Якщо вона мур, забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері обкладемо кедровою дошкою їх…
10
Я мур, мої ж перса як башти, тоді я була в його очах мов та, яка спокій провадить
11
Виноградника мав Соломон у Баал-Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
12
Але мій виноградник, що маю його, при мені!
Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду дві сотні!
13
О ти, що сидиш у садках, друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!
14
Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!