- Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха
- 1
- Ліпше шматок хліба та мир до нього,
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
- 2
- Розумний слуга старшує над ганебним сином,
- з братами він розділить спадщину.
- 3
- Як горно срібло, а вогонь золото,
так Господь випробовує серце.
- 4
- Злочинець уважний на згубну мову,
а брехун прислухається до лукавого язика.
- 5
- Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає;
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
- 6
- Вінець старих людей - сини синів;
слава ж дітей - їхні батьки.
- 7
- Не личить дурневі наказуюча мова,
тим менше князеві - уста брехливі.
- 8
- Гостинець - самоцвіт для того, хто його має:
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
- 9
- Хто провину покриває - той любови шукає;
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
- 10
- Більше картання проймає розумного,
аніж дурного сто ударів.
- 11
- Лихий шукає тільки заколоту,
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
- 12
- Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат,
аніж на дурня, коли він шаліє.
- 13
- Хто за добро злом платить,
від хати того зло не відійде.
- 14
- Почати сварку - немов випустити воду:
покинь спір, заки зчиниться сварка.
- 15
- І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує,
обидва вони огидні Господеві.
- 16
- Навіщо гроші в руках дурня?
Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.
- 17
- Друг любить протягом усього часу;
він братом буде, коли спаде нещастя.
- 18
- Не має глузду той, хто зобов'язується
і дає запоруку перед ближнім.
- 19
- Хто любить рани, той любить сварку;
а хто нахабний, той занепаду шукає.
- 20
- Підступне серце добра не знаходить;
язик лукавий у біду потрапляє.
- 21
- Хто народжує дурня - собі на журбу народжує;
тим то батько дурного радощів не знає.
- 22
- Веселе серце - ліки добрі;
а дух прибитий висушує й кості.
- 23
- Гостинці з пазухи бере безбожний,
щоб скривити стежки правосуддя.
- 24
- Мудрість у розумного перед очима,
дурного ж очі на край землі несуться.
- 25
- Безумний син своєму батькові досада,
і гіркота тій, що його вродила.
- 26
- Карати справедливого не добре,
як і бити благородного за правоту.
- 27
- Хто в словах здержливий, той має знання,
і розумний той, у кого кров холодна.
- 28
- І дурень, як мовчить, здається мудрим,
і розважливим, як стулить губи.
|