- Друге помноження хлібів 1-10; Ісус викриває фарисеїв 11-21; оздоровлення сліпого 22-26; Петро визнає Ісуса Христом 27-30; Ісус закликає нести хрест 31-38.
- 1
- За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:
- 2
- "Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.
- 3
- Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою;
деякі бо з них поприходили здалека."
- 4
- Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?"
- 5
- Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті.
- 6
- Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.
- 7
- Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.
- 8
- І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;
- 9
- було ж їх із чотири тисячі.
І відпустив їх.
- 10
- А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
- 11
- Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.
- 12
- Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку?
Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!"
- 13
- І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
- 14
- Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні.
- 15
- І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"
- 16
- І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
- 17
- Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема?
Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?
- 18
- Маючи очі - не бачите?
Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте,
- 19
- як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч?
Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому.
- 20
- "А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть.
- 21
- І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"
- 22
- Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
- 23
- Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?"
- 24
- Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!"
- 25
- Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
- 26
- І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь."
- 27
- І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: "За кого мене люди мають?"
- 28
- Ті йому й відказали: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків."
- 29
- "А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?" Озвавсь Петро та й каже до нього: "Ти - Христос."
- 30
- Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
- 31
- І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.
- 32
- А говорив про це відкрито.
Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.
- 33
- Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано!
Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."
- 34
- І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
- 35
- Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить;
а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.
- 36
- Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
- 37
- Що бо людина може дати взамін за власну душу?
- 38
- Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."
|