- (41) Туга за святинею Бога живого 2-6 висміяний ворогами молиться 7-12
- 1
- хору.
Маскіл. Синів Кораха.
- 2
- Як лань прагне до водних потоків так душа моя прагне до тебе, Боже.
- 3
- Душа моя жадає Бога, Бога живого, - коли бо прийду й побачу обличчя Боже?
- 4
- Сльози мої стали мені хлібом удень і вночі, коли день-у-день мені говорять: «Де Бог твій?»
- 5
- Про це я згадую і душу виливаю над собою: як я йшов у громаді, йшов попереду них до дому Божого, посеред гуків радости й хвали, у гурті святковім.
- 6
- Чом побиваєшся, душе моя, і тривожишся у мені?
Надійсь на Бога, бо я ще буду його прославляти, Спасителя обличчя мого і мого Бога.
- 7
- Душа моя пригноблена в мені;
тому я згадую тебе в землі Йордану і Хермону і з гори Міцар.
- 8
- Безодня кличе до безодні під гуркіт твоїх водоспадів;
усі твої буруни й хвилі хлинули на мене.
- 9
- Удень хай Господь явить свою милість, вночі ж співатиму і славитиму Бога життя мого.
- 10
- Кажу до Бога: «Скеле моя, чом мене забуваєш?
Чому смутний ходжу я, ворогом прибитий?
- 11
- Кості тріщать у мене, а тут ще й вороги мої кепкують з мене, коли день-у-день до мене кажуть: Де ж Бог твій?»
- 12
- Чому пригноблена, душе моя, і тривожишся у мені?
Надійсь на Бога, бо знову прославлятиму його, Спасителя обличчя мого та мого Бога.
|