- Четверта промова Елігу
- 1
- І знову Елігу взяв говорити:
- 2
- «Зажди но трошки, і я тобі з'ясую,
бо ще чимало можна сказати про Бога.
- 3
- Сягну знанням моїм далеко
і визнаю Творцеві моєму слушність.
- 4
- Воістину в словах моїх нема неправди,
і звершений знанням стоїть біля тебе.
- 5
- Так!
Бог силою великий, однак, не гордує чистим серцем.
- 6
- Він не дає грішникові жити,
він бідолашним чинить правосуддя,
- 7
- і праведника не позбавляє права.
Він царів ставить на престолі, саджає їх назавжди! Але що загорділи,
- 8
- тому вони закуті в кайдани,
обплутані мотуззям нужди!
- 9
- Він виявляє їм діла
й переступи їхні, бо вони загорділи.
- 10
- Він відкриває їм вухо на навчання,
від беззаконства велить відвернутись.
- 11
- І як вони послухаються, почнуть йому служити,
то проведуть свої дні у щасті, літа свої в утісі.
- 12
- А коли не послухаються, то пройдуть через Яму
і пропадуть у невіданні.
- 13
- Щождо лукавих серцем, що гнів свій зберігають,
і що не звали на допомогу, коли їх в'язано,
- 14
- то їхня душа загине замолоду,
життя їхнє - між розпусниками.
- 15
- Він бідного рятує власною його бідою
і в злиднях об'являється для його вух.
- 16
- Отож і тебе він вирве з пащі скрути,
її тобі заступить достаток щедрий, і стіл твій буде повен туку.
- 17
- А наповнишся нечестивими осудами,
то спіткають тебе суд і розправа.
- 18
- Вважай, отже, щоб не звели тебе достатком
і щоб дар великий не збив тебе з дороги!
- 19
- Хіба твої багатства безконечні щось тобі допоможуть?
Або твоєї сили всі потуги?
- 20
- О, не бажай тієї ночі,
коли народи з своїх місць ізникають!
- 21
- Остерігайсь, не нахиляйсь до кривди:
тим бо й випробувано тебе стражданням.
- 22
- Бог, справді, силою великий,
і хто такий учитель, як він?
- 23
- Хто йому вкаже його дорогу?
Хто скаже: Ти дієш кривду.
- 24
- Тож пам'ятай: ти маєш величати його діло,
яке оспівують люди.
- 25
- Усі люди над ним розважають,
кожний здалека дивиться на нього.
- 26
- Так!
Бог великий, не нам його збагнути! Число його років не має ліку.
- 27
- Він притягає води краплі
і прочищує їх на дощ у парі;
- 28
- спускають його хмари,
і на натовп людей виливають.
- 29
- Хто зможе зміркувати,
доки сягають хмари або гуркіт грому у його наметі?
- 30
- Він розстелює над ним свій оболок
і вкриває вершини гір.
- 31
- Ними годує він народи,
дає поживу подостатком.
- 32
- Він бере блискавицю обома руками,
велить їй бити у ціль.
- 33
- Він нею чабана попереджає,
та й скот, що нюхом чує бурю.»
|