- Сумне людське життя на землі
- 1
- «Чи ж то життя людини на землі не служба?
Чи ж не як дні поденника, дні його?
- 2
- Неначе раб, що прагне холодку,
немов поденник, що жде заплати,
- 3
- так місяці омани випали мені на долю,
і припали мені ночі болю.
- 4
- Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане?
Коли встаю: Коли вже вечір? І насичуюсь турботами до смерку.
- 5
- Тіло моє вкрилось червою і струпом,
шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
- 6
- Дні мої линуть швидше, ніж човник,
і безнадійно пропадають.
- 7
- Згадай же, що життя моє - лиш подув.
Очі мої вже не зазнають більше щастя.
- 8
- Око, що бачило мене, вже більше не побачить,
очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
- 9
- Розвіюється хмара і минає,
отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
- 10
- Не повернеться вже більше до себе в хату,
і місце, де він був, його вже не впізнає.
- 11
- Тим то не буду стримувати уст моїх
і говоритиму в печалі мого духу, я скаржитимусь у горі душі моєї.
- 12
- Чи ж то я море чи морська потвора,
що ти проти мене ставиш сторожу?
- 13
- Коли гадаю: втішить мене моя постіль,
ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
- 14
- тоді жахаєш мене снами,
і примарами мене лякаєш.
- 15
- І я волів би задушитись,
смерть мені ліпша від страждання.
- 16
- Я сохну, я не буду жити завжди!
Облиш мене, бо дні мої - лише подув!
- 17
- І що той чоловік, щоб його цінувати,
звертати на нього твою увагу,
- 18
- навідуватись до нього щоранку,
і випробовувати його щохвилі?
- 19
- Коли ти перестанеш за мною назирати,
даси мені спокійно слину проковтнути?
- 20
- Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв,
тобі, що наглядаєш за людиною? Чому ж мене ціллю собі поставив, так що зробивсь я тягарем для себе?
- 21
- Чому гріха мені не відпускаєш?
Чому мені переступу не даруєш? Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»
|