- Ісус картає фарисеїв 1-23; про ханаанянку 21-30; оздоровлення глухонімого 31-37
- 1
- Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.
- 2
- І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, -
- 3
- бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,
- 4
- і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, -
- 5
- отож питали його книжники та фарисеї: "Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?"
- 6
- Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;
- 7
- та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських.
- 8
- Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді."
- 9
- І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.
- 10
- Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому!
- 11
- А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, -
- 12
- тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.
- 13
- Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!"
- 14
- І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте!
- 15
- Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити;
лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.
- 16
- Хто має вуха слухати, хай слухає!"
- 17
- І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.
- 18
- А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні?
Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,
- 19
- - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими."
- 20
- Далі казав: "Те, що виходить з людини, - те осквернює людину.
- 21
- З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,
- 22
- перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.
- 23
- Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину."
- 24
- І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону.
Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.
- 25
- Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.
- 26
- Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка.
Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.
- 27
- Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись;
не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.-
- 28
- Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях."
- 29
- І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки."
- 30
- Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов.
- 31
- І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.
- 32
- І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.
- 33
- І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;
- 34
- а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!"
- 35
- І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити.
- 36
- І наказав їм нікому про це не говорити.
Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.
- 37
- І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим."
|