- Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха
- 1
- Мудрість будує свій будинок,
а дурнота його руйнує власними руками.
- 2
- Хто ходить просто, Господа боїться;
чиї ж криві дороги, той ним гордує.
- 3
- В устах дурного - бич гордині;
а губи мудрих їх оберігають.
- 4
- Де волів немає, там порожні ясла;
де бики сильні, там урожай великий.
- 5
- Правдивий свідок неправди не говорить;
фальшивий свідок брехнями дихає.
- 6
- Шукає мудрости насмішник, та даремно,
а для розумного знання річ легка.
- 7
- Йди геть від дурня,
бо тії не знайдеш уст розумних.
- 8
- Мудрість розумного - свою дорогу знати;
безумство глупих - обман.
- 9
- Дурний з гріха сміється;
між праведними існує ласка.
- 10
- Серце знає своє горе,
а в радощі його чужому не втручатись.
- 11
- Дім лихих розпадеться,
а намет праведних процвітатиме.
- 12
- Є дорога, що людині здається проста,
але кінець її - шлях смерти.
- 13
- Навіть від сміху болить серце,
і кінцем радощів буває смуток.
- 14
- Нестале серце насититься заходами своїми,
людина добра - вчинками своїми.
- 15
- Простодушний іме віри кожному слову;
розумний уважає на свої кроки.
- 16
- Мудрий боїться й відвертається від зла,
а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
- 17
- Запальна людина робить дурниці,
розважливий - зносить усе.
- 18
- Простаки наслідують дурноту,
розумні ж увінчаються знанням.
- 19
- Ледачі перед добрими вклоняться,
а безбожні перед праведних дверима.
- 20
- Бідний навіть сусідові нелюбий,
в багатого ж є сила друзів.
- 21
- Грішить той, хто гордує ближнім;
щасливий той, хто жалує вбогих.
- 22
- Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо?
Милість і правда тим, хто добро замишляє.
- 23
- Кожна праця приносить користь;
пуста балаканина - голод.
- 24
- Вінець мудрих - їхній хист;
корона дурних - безглуздя.
- 25
- Вірний свідок рятує ДУШІ:
хто дихає брехнею, той - облуда.
- 26
- В Господнім страсі - міцне довір'я людини,
і її діти матимуть притулок.
- 27
- Господній острах - джерело життя,
щоб уникати сітей смерти.
- 28
- У безлічі народу - царя слава;
у нестачі людей - руїна князя.
- 29
- Хто терпеливий, той великий розум має;
а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
- 30
- Лагідне серце - життя для тіла,
а заздрість гризе кістки.
- 31
- Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає,
а почитає той, хто жалує бідного.
- 32
- Злого валить на землю його власна злоба,
а праведник у своїй чесності знайде притулок.
- 33
- У серці розумного мудрість покоїться,
а між дурними її не видно.
- 34
- Справедливість підносить народ угору,
а гріх - сором народів.
- 35
- Царська прихильність - розумному слузі;
гнів його на того, що йому сором коїть.
|