- Промова Павла перед Агриппою 1-23; Павло йде на суд цісарський 24-32
- 1
- Агриппа ж сказав до Павла: «Дозволяється тобі про себе говорити.» Тоді Павло, простягши руку, розпочав свою оборону.
- 2
- «Царю Аґриппо!
Вважаю себе щасливим, що сьогодні маю виправдатись перед тобою від усього того, в чому юдеї мене винуватять,
- 3
- - особливо ж тому, що знаєш усі звичаї юдейські та їхні спірні питання.
Тому я прошу вислухати мене терпляче.
- 4
- Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї.
- 5
- Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм.
- 6
- Та й нині мене судять за надію на обітницю, що була батькам нашим дана Богом;
- 7
- (обітницю), якої дванадцять поколінь наших, уночі і вдень з витривалістю Богові служивши, надіються осягти.
За цю надію, царю, мене юдеї винуватять.
- 8
- Чому вважається у вас за неймовірне, що Бог воскрешає мертвих?
- 9
- Справді, і я гадав, що треба мені було багато діяти проти імени Ісуса Назарянина,
- 10
- - що я і робив у Єрусалимі.
Сам я багато святих позамикав був у в'язницях, одержавши від первосвящеників на те владу; а коли їх убивали, я давав проти них свій голос.
- 11
- І часто, по всіх синагогах караючи їх, я примушував їх хулити й у несамовитій люті переслідував їх ген по далеких містах.
- 12
- Отак, ідучи в Дамаск з уповноваженням та відпорученням первосвящеників,
- 13
- у дорозі опівдні, царю, я побачив з неба світло понад сяйво сонця, що опромінило навкруги мене й тих, що йшли зо мною.
- 14
- Усі ми попадали на землю, я ж почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле!
Чого ти мене переслідуєш? Трудно тобі проти рожна бити ногою.»
- 15
- А я озвався: «Господи, хто ти?» Господь же сказав: «Я - Ісус, якого ти переслідуєш.
- 16
- Але встань і підведись на ноги: на це бо я тобі з'явився, щоб вибрати тебе слугою й свідком видіння, в якому ти мене бачив, і тих, в яких тобі ще з'явлюся.
- 17
- Я визволю тебе від народу та від поган, до яких я тебе посилаю,
- 18
- щоб їм відкрити очі, щоб вони повернулися від темряви до світла і від влади сатани до Бога, та щоб вірою в мене одержали відпущення гріхів і спадщину між освяченими.
- 19
- Тому, царю Аґриппо, я не був неслухняний небесному видінню,
- 20
- а, навпаки, я почав проповідувати спочатку тим, що в Дамаску, а потім тим, що в Єрусалимі і по всім краю Юдейськім, а також поганам, щоб покаялись і навернулися до Бога та й чинили діла, достойні покаяння.
- 21
- За це юдеї, схопивши мене в храмі, хотіли роздерти.
- 22
- Але, одержавши від Бога допомогу, я по цей день стою і свідчу малим і великим, нічого не кажучи, крім того, що Мойсей і пророки говорили, що має наступити:
- 23
- що Христос має страждати, і що він перший, воскресши з мертвих, має проповідувати світло народові й поганам.»
- 24
- Коли ж він так боронився, Фест мовив голосом сильним: «Сходиш з глузду, Павле!
Велика наука приводить тебе до божевілля.»
- 25
- А Павло озвався: «Я не зійшов з глузду, велебний Фесте, а слова правди й розуму говорю.
- 26
- Знає бо про те цар, до якого я з відвагою говорю, певний, що нічого з цього від нього не втаїлося, бо це не в закутку діялося.
- 27
- Чи віруєш, царю Аґриппо, у пророків?
Знаю, що віруєш.»
- 28
- Агриппа ж до Павла: «Ще трохи, і ти мене переконаєш стати християнином!»
- 29
- А Павло: «Чи трохи, чи багато, я молив би Бога, щоб не лише ти, а всі, що нині це чують, стали такими, як і я, - без оцих кайданів.»
- 30
- Встав же цар і правитель, Верніка й ті, що сиділи з ними,
- 31
- і відійшли набік та розмовляли між собою: «Цей чоловік - казали - не зробив нічого, гідного смерти чи кайданів.»
- 32
- Аґриппа ж сказав до Феста: «Цього чоловіка можна було б відпустити, якби він не покликався на кесаря.»
|