- Іов відповідає Цофарові вдруге
- 1
- Заговорив Іов і мовив:
- 2
- «Вважайте, слухавши, на моє слово,
і нехай воно втішить вас.
- 3
- Стерпіть мене, я буду говорити;
як виговорюся - насміхайтесь.
- 4
- Чи ж то на людину моя скарга?
Як тут не бути нетерплячим?
- 5
- Вважайте ж мені: ви вжахнетесь,
затулите рукою уста ваші.
- 6
- Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь,
і моє тіло охоплює тремтіння.
- 7
- Чому живуть оті нечестиві,
старіються та й ще багатіють?
- 8
- Їхні діти гараздують перед ними,
нащадки їхні ростуть у них перед очима.
- 9
- Домівки їхні від страху безпечні,
і бича Божого нема над ними.
- 10
- Їхній бик запліднює, не знемагає;
корова їхня телиться, не скидає.
- 11
- Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець,
й малеча їхня гарцює.
- 12
- Виспівують під бубон та під цитру,
і веселяться під сопілки голос.
- 13
- Провадять дні свої у щасті,
і сходять до Шеолу в мирі.
- 14
- А, проте, Богові казали: „Відступи від нас!
Доріг твоїх не хочемо ми знати!
- 15
- Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити?
І що за користь нам його благати?"
- 16
- Чи ж їхнє щастя не в них у руках?
Чи ж рада злих від нього не далека?
- 17
- Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне
і падає на них нещастя? Чи часто у своєму гніві він їх губить,
- 18
- так, що вони стають, немов солома перед вітром,
немов полова, що її здіймає вихор?
- 19
- А, може, Бог зберігає його кару для його дітей?
Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
- 20
- Нехай побачить власними очима своє горе,
і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
- 21
- Яка йому журба про дім свій після нього,
коли число місяців у нього пораховане?
- 22
- Чи то ж нам Бога знання вчити,
коли він судить щонайвищих?
- 23
- Один умирає повний сили,
повнотою щасливий та безпечний.
- 24
- Стегна у нього повні ситі,
кості його набиті шпигом.
- 25
- А другий умирає наболілою душею,
не скуштувавши щастя.
- 26
- Разом лягають у порох,
їх черва вкриває!
- 27
- Я знаю добре думки ваші
та замисли, що проти мене куєте.
- 28
- Ви кажете: Де дім вельможі?
Де намет, що грішники у ньому жили?
- 29
- Хіба ви не питали тих, що у світах бували,
над досвідом їхнім не розмишляли,
- 30
- що в день біди лихий щаджен буває,
що у день гніву він веселий?
- 31
- Хто йому закине його поведінку ввічі,
і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
- 32
- Коли ж його внесуть на цвинтар,
над гробом своїм він чатує.
- 33
- Скиби землі йому солодкі.
За ним ідуть усі люди, а перед ним - нема й ліку!
- 34
- Що вони варті, ваші втіхи марні?
Таж відповіді ваші - лиш омана!»
|