- Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25
- 1
- Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
- 2
- Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
- 3
- І благословив Бог сьомий день і освятив його;
того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
- 4
- Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх.
- Коли Господь Бог творив небо й землю,
- 5
- не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
- 6
- Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
- 7
- Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
- 8
- Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
- 9
- І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
- 10
- З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
- 11
- Ім'я першої - Пішон;
це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
- 12
- А золото цього ж краю добре.
Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
- 13
- Ім'я другої ріки - Гіхон;
вона обтікає ввесь Куш-край.
- 14
- Ім'я третьої ріки - Тигр;
вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка - Ефрат.
- 15
- Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
- 16
- Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
- 17
- з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
- 18
- Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому;
сотворю йому поміч, відповідну для нього."
- 19
- І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх;
як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
- 20
- І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
- 21
- Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
- 22
- Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.
- 23
- І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла.
Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
- 24
- Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
- 25
- А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.
|