- Єгипетське ідолопоклонство 1-4; гадюки у пустині 5-14; вогонь 15-19; манна 20-29
- 1
- Тому справедливо були вони покарані подібними створіннями,
коли то їх мучила безліч докучливих животин.
- 2
- Своєму ж народові ти, замість тієї кари, добро діяв
і, щоб задоволити їхнє жадібне бажання, дивну поживу зготував - перепелиць!
- 3
- Отак одні, що хотіли їсти,
збридившися насланими животинами, навіть природну охоту до їжі втратили, другі ж, зазнавши короткочасної нестачі, скуштували неабиякої страви.
- 4
- Адже треба було, щоб отих гнобителів неминуче спіткала нестача,
а цим тільки показати, яких мук зазнали їхні вороги.
- 5
- Бож як прийшла й на них страшна звірів лють,
і вони гинули від укусів в'юнких гадюк, то не до кінця простягся гнів твій.
- 6
- Вони для остороги були стривожені на час короткий,
і мали знак спасіння - на пам'ятку про заповідь твого закону;
- 7
- бо хто повертавсь до нього, спасався - не тим, що бачив,
але тобою, Спасителю всього.
- 8
- Тим так само довів ти нашим ворогам,
що ти рятуєш від усякого лиха.
- 9
- Бо їх губили сарани та мух укуси,
і не знайшлося ліків, щоб їх врятувати, тому, що заслужили, щоб їх карали ці животини.
- 10
- Твоїх же синів не подолали навіть зуби гадюк отруйних,
бо твоє милосердя допомогло їм і врятувало їх.
- 11
- Щоб вони пригадали собі твої слова, кусали їх гадюки,
але й вони негайно видужували, щоб не впасти в глибину забуття і не були позбавлені твоєї добродійности.
- 12
- Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували,
лише твоє, Господи, слово, що всіх ізціляє.
- 13
- Ти бо маєш владу над життям та смертю.
Ти зводиш до воріт аду й виводиш звідти.
- 14
- Людина ж у своїй злобі може вбити,
однак духа, що вже вийшов, не може назад привернути, ані звільнити душі, яку ад прийняв.
- 15
- Уникнути руки твоєї - неможливо!
- 16
- Нечестивих, які відмовлялись тебе пізнавати,
твоє сильне рамено карало; на них спали небувалі дощі, градобій, зливи нестримні, і пожер їх вогонь.
- 17
- Та найдивнішим було те, що в воді, яка все гасить,
вогонь іще більшої набирав сили, бо природа за праведних воює.
- 18
- Часом бо полум'я ставало лагіднішим,
щоб не спалити тварин, що були послані на нечестивих, а й вони самі, бачивши те, збагнули, що їх переслідує суд Божий.
- 19
- А часом і серед води воно понад силу вогню палило,
щоб знищити врожай безбожної країни.
- 20
- Натомість, народ твій ти годував ангельською поживою,
зсилав їм хліб готовий з неба, без утоми, що міг був дати всяку насолоду, підхожий усякому смакові.
- 21
- Так допомога твоя виявляла супроти дітей твою ніжність:
відповідно до бажання того, хто нею живився, вона перетворювалась на те, чого хто хотів.
- 22
- Сніг і лід витримували вогонь, не топились,
щоб знали, що тільки урожай ворогів пожирав вогонь, що палив посеред граду й посеред зливи блискав;
- 23
- а щоб праведники мали чим живитись,
зрікався він навіть своєї властивої сили.
- 24
- Творіння бо, слухняне тобі, Творцеві,
набирає на силі для кари грішникам, попускає ж на благо тим, які покладаються на тебе.
- 25
- Тим то й тоді, прибираючи різного вигляду,
воно служило твоїй щедрості, яка все живить, відповідно до бажання тих, що відчувають нестачу,
- 26
- щоб твої, Господи, улюблені діти знали,
що не плоди різнородні прогодовують людину, а слово твоє зберігає тих, які в тебе вірять.
- 27
- Бо те, що вогнем не могло бути знищене,
топилося відразу - нагріте слабким промінням сонця,
- 28
- щоб було відомо, що, дякуючи тобі, треба випереджувати сонце
і перед тим, заки на світ благословиться, молитись тобі.
- 29
- Надія бо невдячного, мов іней зимовий, розтане,
і розплинеться, наче вода, що не до вжитку.
|