- Батьківське навчання 1-5; недосвідчений юнак 6-27
- 1
- Мій сину!
Зберігай мої слова, заповіді мої сховай у себе.
- 2
- Додержуй мої заповіді, - і будеш жити,
- і мою науку, як твоїх очей зіницю.
- 3
- Собі до пальців їх прив'яжи
та напиши їх на таблиці серця свого.
- 4
- Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”,
а розум назви другом,
- 5
- щоб він зберіг тебе від чужої жінки,
від незнайомої з звабливими словами.
- 6
- Раз якось, коли через вікно мого дому,
крізь ґрати я дивився,
- 7
- побачив я посеред простодушних,
помітив я між хлопцями юнака безумного.
- 8
- Він проходив вулицею коло її закутка,
і простував дорогою до її дому,
- 9
- присмерком, вечірньою порою,
у глупу ніч та в темряві, -
- 10
- аж ось назустріч йому жінка,
одягнена, немов повія, хитра серцем.
- 11
- Вона - пристрасна й нахабна,
ноги її не посидять у хаті.
- 12
- То на вулиці, то на майданах,
на всіх розпуттях у засідку сідає.
- 13
- Вона хапає його та цілує,
і безлично до нього каже:
- 14
- “Мала принести мирні жертви,
сьогодні я мої обітниці сповнила.
- 15
- Тому й вийшла я тобі назустріч,
тебе шукати - та знайшла тебе я.
- 16
- Постелю мою я прибрала килимами,
тонку єгипетську тканину розстелила.
- 17
- Поприскала я ліжко моє
міррою, алое, цинамоном.
- 18
- Ходи лишень, упийся до ранку пестощами,
та насолодимось любов'ю,
- 19
- бо мужа нема дома,
вибравсь у далекую дорогу.
- 20
- Сакву грошей забрав з собою;
як місяць буде у повні, повернеться він додому.”
- 21
- Зводить вона його своїм щедрим щебетанням,
зводить його солодкими словами.
- 22
- І він умить за нею тягне,
немов віл, що йде під обух, немов олень, що в сильце вскочив,
- 23
- покіль стріла його печінки не прошиє,
немов та пташка, що сама летить у сітку, не знаючи, що йдеться про її погибель.
- 24
- Слухай тепер мене, мій сину,
вважай на слова уст моїх.
- 25
- Нехай твоє серце до її доріг не хилиться,
не блукай її стежками;
- 26
- бо багатьох вона на смерть поранила,
і найсильніші всі жертвою її упали.
- 27
- Дім її - дорога до Шеолу,
вона веде вниз до покоїв смерти.
|