- Проречення Ніневії горя
- 1
- Ой, горе місту крови, повному брехень, грабіжницькому, - здирству кінця не видно!
- 2
- Ось чути ляскіт бича, чути, як гуркотять колеса, басують коні, скачуть колісниці.
- 3
- Летить кіннота, мечі блискають, вилискують ратища;
сила поляглих, купи мертвих, трупам немає краю, -всі спотикаються об трупи.
- 4
- А все це за велику силу блудів блудниці чудової вроди, спритної до чарів, що блудами своїми продає народи, і сім'ї - чарами своїми.
- 5
- Оце я проти тебе, - слово Господа сил.
Закину на обличчя тобі подолки твого плаття, твою голизну покажу народам і царствам - твій сором.
- 6
- Жбурну на тебе брудом, я тебе знеславлю і виставлю на насміх.
- 7
- І станеться: кожний, хто тебе побачить, утече від тебе й скаже: «Збурена Ніневія!
Хто її пожаліє? Де мені для неї утішителів шукати?»
- 8
- Хіба ж ти ліпша від Но-Аммону, що був розлігся на ріках, що воду мав навколо себе, що валом йому було море, і море було йому муром?
- 9
- Етіопія і Єгипет були його потугою, і їй кінця не було;
Пут та Лівія - його помічниками.
- 10
- Та й він пішов у неволю, потяг у полон, а його немовлята теж були розбиті на перехрестях усіх вулиць;
на його знатних кинуто жереб, і всіх його вельмож закуто в кайдани.
- 11
- Ти теж уп'єшся, будеш непритомна;
ти теж шукатимеш від ворога притулку.
- 12
- Усі твої твердині будуть, наче смоковини зо спілими первоплодами: як їх потрясти, то падають у рот тому, що їх із'їсти хоче.
- 13
- Глянь на народ твій: та то ж жіноцтво серед тебе!
Ворота твого краю відкриті навстіж ворогам твоїм, вогонь жере твої засуви.
- 14
- Черпай же собі воду на час облоги, скріпи твої твердині.
Увійди у грязь і міси глину, візьми у руки форму на цеглини.
- 15
- Там пожере тебе вогонь, меч посіче тебе, він пожере тебе, як гусінь!
Множись, як сарана!
- 16
- Розмножуй твоїх купців над зорі, що на небі!
Гусінь розсіється і розлетиться.
- 17
- Твої князі, неначе сарана;
твої урядовці, неначе стрибунців рій, що розташовується табором на мурах за холодної днини, - але як зійде сонце, вона вмить зникає, і місця, де була, не знати.
- 18
- Поснули пастирі твої, асирійський царю!
Витязі твої відпочивають, народ твій по горах розбігся, і нікому його збирати.
- 19
- На твою рану нема ліків, тяжке твоє нещастя!
Хто лиш почує вість про тебе, заплеще в долоні над тобою: над ким бо не переходила безнастанно твоя злоба!
|