- (101) Молитва тяжко хворого
- 1
- нужденного, що, прибитий горем, виливає свою скаргу перед Богом.
- 2
- Господи, почуй мою молитву;
моє благання нехай до тебе ввійде
- 3
- Не ховай обличчя твого від мене у день моєї скрути.
Прихили до мене твоє вухо, коли до тебе взиваю, вислухай мене скоро.
- 4
- Бо дні мої, як дим, щезають, і мої кості, як жар, тліють.
- 5
- Прибите, мов трава, в'яне моє серце, я забуваю їсти хліб мій.
- 6
- Від сильного мого стогнання прилипли мої кості до моєї шкіри.
- 7
- Я став, мов пелікан у пустині, зробивсь, мов той пугач у руїнах.
- 8
- Не сплю я й стогну, немов самітна пташка на покрівлі.
- 9
- Вороги мої ввесь час мене ображають;
ті, що лютують проти мене, кленуться мною.
- 10
- Бо я, неначе хліб, їм попіл і напиток мій із сльозами я змішую, -
- 11
- через твій гнів і твоє обурення, бо ти мене підняв і кинув.
- 12
- Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава, в'яну.
- 13
- Ти ж, Господи, сидиш повіки на престолі, й ім'я твоє по всі роди.
- 14
- Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо час над ним уже змилосердитись, бо прийшла година.
- 15
- Слуги твої люблять його каміння, їм милий його порох.
- 16
- Народи будуть імени Господнього боятись, і всі царі землі - твоєї слави.
- 17
- Коли Господь Сіон відбудує, явиться в своїй славі,
- 18
- зглянеться він над молитвою нужденних, молитвою їхньою не погордує.
- 19
- Хай це запишеться для будучого роду, і народ, що буде створений, хвалитиме Господа.
- 20
- Бо він з висоти своєї святині подивився, Господь із небес на землю глянув,
- 21
- щоб почути стогін бранця, щоб визволити призначених на смерть;
- 22
- щоб звіщали ім'я Господа в Сіоні і хвалили його в Єрусалимі,
- 23
- коли разом зберуться народи і царства служити Господеві.
- 24
- Він виснажив у дорозі мою силу, укоротив дні мої.
- 25
- Я кажу: Боже мій, не забирай мене у половині віку мого: літа твої по всі роди!
- 26
- Спервовіку світу ти заснував землю і небеса - діло рук твоїх.
- 27
- Вони загинуть, ти ж будеш стояти;
все постаріється, немов одежа. Наче вбрання, ти їх міняєш, і вони пройдуть.
- 28
- Ти ж усе той самий, і літам твоїм кінця немає.
- 29
- Сини слуг твоїх будуть жити, і їхнє потомство утривалиться перед тобою.
|