- Суддя Єфта 1-11; посольство до аммонського царя 12-28; обітниця 29-40
- 1
- Єфта, гілеадій, був муж хоробрий;
а був він син блудниці, -батько ж Єфти був Гілеад.
- 2
- Жінка Гілеада породила йому також синів.
І коли повиростали сини його жінки, то й прогнали Єфту, кажучи йому: “Нема тобі спадщини в домі нашого батька, бо ти син другої жінки.”
- 3
- І втік Єфта геть від братів своїх і оселився в краю Тов.
Збирались до Єфти пройдисвіти та й мандрували за ним.
- 4
- Після якогось часу розпочали сини Аммона Війну з Ізраїлем.
- 5
- Як же розпочали сини Аммона війну з Ізраїлем, пішли старші гілеадські, щоб узяти Єфту з краю Тов.
- 6
- Сказали вони до Єфти: “Ходи, будеш нашим вождем, і ми будемо воювати з синами Аммона.”
- 7
- А Єфта відповів старшинам гілеадським: “Хіба ви не зненавиділи мене й не прогнали мене з батьківського дому?
Чого ж тепер, коли вам скрутно, приходите до мене?”
- 8
- Старші ж сказали до Єфти: “Власне того ми й вернулися тепер до тебе;
ходи з нами, воюватимеш із синами Аммона й будеш головою над нами та над усіма мешканцями Гілеаду.”
- 9
- Єфта же мовив до старших гілеадських: “Коли мене повернете, щоб я воював із синами Аммона, й Господь віддасть їх у мої руки, чи справді стану я над вами головою?”
- 10
- Старші гілеадські відповіли Єфті: “Нехай буде Господь свідком між нами, коли не вчинимо по твоєму слову.”
- 11
- От і пішов Єфта з гілеадськими старшинами, й настановив його народ головою й вождем над собою.
І повторив Єфта усі свої слова в Міцпі перед Господом.
- 12
- Тоді Єфта послав до аммонського царя послів сказати йому: “Що тобі до мене, що виступаєш проти мене, щоб іти війною на мою землю?”
- 13
- І відповів цар аммонський до послів Єфти: “Бо Ізраїль, ідучи з Єгипту, забрав у мене землю від Арнона до Яббоку та до Йордану.
Тож поверни мені її тепер мирно.”
- 14
- Але Єфта послав знову послів до царя аммонського
- 15
- і звелів йому сказати: “От що каже Єфта: Ізраїль не забирав у моавитян та синів Аммона їхньої землі.
- 16
- Бо вийшовши з Єгипту, Ізраїль перейшов пустиню до Червоного моря й прийшов у Кадеш.
- 17
- Звідсіль вислав він послів до едомського царя з просьбою: Дозволь мені, будь ласка, перейти через твою землю!
Та цар едомський не вволив його волі. Так само послано було й до царя моавського, та не хотів і той. Тож і сидів Ізраїль у Кадеші.
- 18
- І мандрував він пустинею, і, обійшовши Едомську й Моавську землю, пройшов на схід від Моав-землі та й отаборився по тім боці Арнону, не порушуючи моавської границі: Ар-нон бо становив моавську границю.
- 19
- Потім післав Ізраїль послів до Сихона, царя аморійського, царя Хешбону, й звелів йому сказати: Дозволь нам лишень пройти через твою землю до нашої оселі!
- 20
- Сихон же не згодився дозволити Ізраїлеві пройти через свою землю.
Зібрав він увесь народ свій і, отаборившись у Ягці, вдарив на Ізраїля.
- 21
- Але Господь, Бог Ізраїля, віддав Сихона й увесь люд його Ізраїлеві на поталу, й він побив їх і тим робом заволодів Ізраїль усією землею аморіїв, що жили в ній;
- 22
- і зайняв усі границі аморійські від Арнону до Яббоку й від пустині до Йордану.
- 23
- І оце тепер, коли Господь, Бог Ізраїля, прогнав аморіїв перед своїм народом Ізраїлем, ти хочеш і собі нас прогнати?
- 24
- Хіба ти не володієш тим, чим твій бог Кемош наділив тебе?
Чому б нам не володіти всім тим, що Господь, Бог наш, зоставив пустим перед нами?
- 25
- Хіба ти часом ліпший від Балака, сина Ціпора, царя моавського?
Чи ж він задирався коли з Ізраїлем, або, може, воював із ним?
- 26
- Вже триста років, як осівсь Ізраїль у Хешбоні і в його містечках, в Ароері та в його містечках, і в усіх містах, що вздовж Арнону: чому ж ви за ввесь той час не віднімали їх?
- 27
- Не заподіяв я тобі ніякого лиха.
Ти мене кривдиш, вдираючись до мене війною! Нехай Господь, Суддя, сьогодні розсудить між синами Ізраїля й синами Аммона.”
- 28
- Та цар синів Аммона не зважав на слова, що переказав йому Єфта послами.
- 29
- Тоді зійшов на Єфту дух Господній, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона.
- 30
- І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: “Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки,
- 31
- то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.”
- 32
- І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки.
- 33
- І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму.
Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля.
- 34
- Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями.
Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.
- 35
- Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: “Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила!
Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова.”
- 36
- Вона відказала йому: “Батеньку мій!
Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона.”
- 37
- Просила вона лише в батька свого: “Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво.”
- 38
- Він відказав: “Іди!” І пустив її на два місяці.
І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво.
- 39
- Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся.
Вона ж не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі:
- 40
- з року на рік ізраїльські дівчата ходили голосити по дочці Єфти, гілеадія, чотири дні щороку.
|