- Друга промова Елігу
- 1
- Елігу почав говорити далі й мовив:
- 2
- «Слухайте мої слова, о мудрі,
нахиліть до мене вухо, о розумні!
- 3
- Бо вухо слова розрізняє,
як піднебіння куштує страву.
- 4
- Розсудім разом, що є справедливе,
і визнаймо між нами, що є добре.
- 5
- Ось Іов мовив: ,,Я правий,
та Бог відмовив мені суду.
- 6
- Проти свого права мав би я брехати?
Рана моя невигойна, хоч я й невинний!"
- 7
- Чи є десь такий чоловік, як Іов,
що глум глитає, немов воду,
- 8
- що з лиходіями товаришує
та що з безбожниками ходить?
- 9
- Він бо сказав: Нема з того користи
людині, коли догоджає Богу.
- 10
- Тим слухайте мене, мужі розумні!
Не може бути зла у Бозі й у Всесильному - неправди!
- 11
- Він людині відплачує згідно з її ділами;
як кожний ходить, так у Бога знаходить.
- 12
- Воістину Бог зла не чинить,
Всесильний суду не кривить.
- 13
- Хто йому довірив землю?
Хто доручив йому всесвіт?
- 14
- Якщо він візьме дух свій знов до себе,
до себе забере своє дихання, -
- 15
- усяке тіло зараз же загине,
людина повернеться у порох.
- 16
- Отже, як маєш розум, слухай!
Вважай на моїх слів голос!
- 17
- Чи ж міг би правити, хто ненавидить право?
Чи ж ти Сильного та Праведного осудив би?
- 18
- Того, що до царя мовляє: Негодящий!
А до вельмож: Безбожні! -
- 19
- що не зважає на князів особу,
не сприяє радше багатому, ніж бідному, бо всі вони діло рук його.
- 20
- Раптом вони вмирають, і більше їх немає;
народ бунтується посеред ночі, без труднощів могутнього скидає.
- 21
- Бо його очі над путями чоловіка,
він бачить кожен його крок.
- 22
- Нема ні темряви, ані глухої тіні,
де б лиходії могли заховатись.
- 23
- Він не накладає на людину строку,
щоб та ставала на суд із Богом.
- 24
- Він розгромлює без допиту вельможних,
і ставить на їхнє місце інших.
- 25
- Він знає добре їхні вчинки
скидає їх одної ночі, - і топчуть їх.
- 26
- Як беззаконних карає їх передочима інших
- 27
- за те, що відхилилися від нього
й ніколи про путі його не дбали,
- 28
- так що дійшов до нього зойк злиденних,
і він почує крик смиренних.
- 29
- Коли він спочиває, хто потривожити його посміє?
Коли обличчя своє сховає, хто його побачить? Він на народи й одиниці поглядає,
- 30
- щоб лицемір не царював, глузуючи з народу.
- 31
- І коли він до Бога каже: Мене обдурено!
Зла не чинитиму вже більше!
- 32
- Навчи мене, якщо я помилився!
Якщо вчинив несправедливість, більш не буду! -
- 33
- то чи він, гадаєш, має тим самим відплатити?
Через те, що зневажаєш суди, через те, що то ти вибираєш, а не я, - скажи, отже, що знаєш!
- 34
- Розумні люди мені скажуть,
і мудрий муж, що мене чує:
- 35
- Іов говорить нерозважно,
в його словах нема глузду!
- 36
- Коли б то Іова розсліджено докладно
за відповіді, що личать людям нечестивим,
- 37
- бо він до гріхів своїх додає ще бунт
і затискає кулаки при нас, і множить слова проти Бога!»
|