- Проти багатства й зарозумілости 1-8; про розмову 9-15
- 1
- Не покладайся на власні багатства, не кажи, - я самодостатній!
- 2
- Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.
- 3
- і не кажи, хто, мовляв, мій володар, - бо каригідне Господь таки скарає.
- 4
- Не говори: «Згрішив, а що мені сталось?» - Господь бо довготерпеливий.
- 5
- Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши,
- 6
- і не кажи: «А що милосердя йото велике, то й безліч гріхів мені він відпустить», - бо й милосердя, і гнів є у нього, тож на грішних спаде його обурення.
- 7
- Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.
- 8
- Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.
- 9
- Не війся у кожному вітрі і не ступай усякою стежкою: так бо робить грішник двоязичний.
- 10
- Стій твердо при своїй думці, і хай одне буде твоє слово.
- 11
- Слухавши, будь скорий, а відповідавши - повільний.
- 12
- Відповідай ближньому, коли відаєш, коли ж ні - поклади долоню на уста собі!
- 13
- І слава, і неслава - в розмові;
язик людини - її погибель.
- 14
- Не допусти, щоб тебе називали підшептувачем, і язиком своїм не наклеплюй, бо на злодія сором спадає, і на двоязичного - осуд тяжкий.
- 15
- Ні в великім, ні в малім не провинюйсь, і не ставай з друга ворогом.
|