- Теперішні злидні
- 1
- «А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто, щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
- 2
- Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
- 3
- З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння; їхня мати - пустка та пустиня.
- 4
- Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку - це хліб їхній.
- 5
- Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
- 6
- Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
- 7
- Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.
- 8
- Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
- 9
- І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
- 10
- Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
- 11
- Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
- 12
- Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги і вимощує путь свою згубну проти мене.
- 13
- Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
- 14
- Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
- 15
- Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність, і щастя моє зникло, немов хмара.
- 16
- І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
- 17
- Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
- 18
- Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
- 19
- кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
- 20
- Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю - та ти до мене уваги не прихиляєш.
- 21
- Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
- 22
- Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
- 23
- Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
- 24
- Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
- 25
- Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
- 26
- Я сподівався щастя - і прийшло лихо;
я чекав світла - і наступила пітьма!
- 27
- Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
- 28
- Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
- 29
- Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.
- 30
- Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
- 31
- Цитра моя голосить,
сопілка моя плаче.»
|