- Алкім первосвящеником 1-25; невдатна воєнна виправа Ніканора 26-50
- 1
- Димитрій, син Селевка, утік 151 року з Риму і, прибувши з кількома чоловіками у приморське місто, проголосив себе царем.
- 2
- Коли він підходив до царського палацу своїх батьків, військо схопило Антіоха та Лісія, щоб привести їх до нього.
- 3
- Довідавшись про те, він мовив: «Не показуйте мені їхніх облич!»
- 4
- І військо їх убило, а на його царськім престолі сів Димитрій.
- 5
- Прибули до нього всі беззаконні та нечестиві мужі з Ізраїля, з Алкімом, що хотів стати первосвящеником,
- 6
- й обвинуватили народ перед царем, кажучи: «Юда з братами вигубив усіх твоїх друзів і нас вигнав з нашого краю.
- 7
- Тож пошли котрогось мужа, що йому довіряєш;
нехай прийде і погляне на усю ту руїну, яку той заподіяв нам і царському краєві, і нехай покарає їх і всіх тих, що їм допомагають.»
- 8
- І вибрав цар Вакхида, з царських друзів, що правив по той бік Ріки і був великим вельможею в царстві та вірним цареві,
- 9
- і вислав його й нечестивого Алкіма, якого назначив первосвящеником і доручив йому помститись на синах Ізраїля.
- 10
- Пішли вони й прибули з великим військом у Юдею.
Вакхид вислав послів до Юди та до його братів з мирними, але підступними словами,
- 11
- та вони на його слова не звірилися, бо бачили, що ті прийшли з великим військом.
- 12
- Однак, до Алкіма та Вакхида прибув гурток книжників, щоб домагатися справедливої угоди.
- 13
- Першими із ізраїльтян були Асідеї, що прийшли до них просити миру.
- 14
- Вони сказали: «Священик з Аронового роду прийшов з військом;
він нас не покривдить.»
- 15
- Вакхид говорив з ними мирними словами та поклявсь їм, кажучи: «Ми не заподієм ні вам, ні вашим друзям ніякого лиха.»
- 16
- Ті повірили йому, а він схопив з них 60 чоловік і вбив їх в один день, згідно з написаним словом:
- 17
- «Тіла святих твоїх і кров їхню розлили навкруги Єрусалиму, і нікому було їх поховати.»
- 18
- Страх і жах напав на ввесь народ, що говорив: «Нема в них ні суду, ні правди, бо вони порушили угоду й присягу, що нею присягалися.»
- 19
- Тоді Вакхид відступив від Єрусалиму і, отаборившись у Визеті, звелів схопити багатьох із тих, що перейшли були до нього, а й деяких з народу, повбивав їх і вкинув у великий колодязь.
- 20
- Здавши край на Алкіма й зоставивши йому на допомогу військо, Вакхид вернувся до царя.
- 21
- Алкім боровся за первосвященство,
- 22
- і всі ті, що робили заколот у своєму народі, зібрались до нього, захопили юдейську землю й накоїли в Ізраїлі багато лиха.
- 23
- Побачив Юда усе те зло, яке Алкім із своїми прибічниками чинив в Ізраїлі, а яке перевищило те, що коїли погани,
- 24
- і став обходити всі юдейські місцевості, щоб помститися на мужах, які перебігли до ворога, і не дозволив їм більше робити наскоків на край.
- 25
- Побачивши, що Юда з помічниками скріпився, Алкім зрозумів, що не зможе їм протистати.
Повернувся отже до царя, й оскаржив їх у тяжких злочинах.
- 26
- Тоді цар послав Ніканора, одного з своїх найславніших начальників, що ненавидів Ізраїля і був його ворогом, і наказав йому винищити той народ.
- 27
- Прибув Ніканор у Єрусалим з великою силою і вислав до Юди та його братів послів з мирними, але підступними словами, кажучи:
- 28
- «Чого нам битись між собою?
Я прийду з невеличким супроводом, щоб вас зустрінути в мирі.»
- 29
- Прийшов він до Юди, й обидва вони привітались мирно, але вояки були напоготові, щоб схопити Юду.
- 30
- Довідавсь Юда, що той прийшов із підступом до нього, і, налякавшись, не хотів більше його бачити.
- 31
- Ніканор же здогадався, що його замисли відкрито, і двигнувся війною проти Юди біля Кафарсаламу.
- 32
- У Ніканора полягло близько 500 чоловік, а решта втекла в Давидгород.
- 33
- Після того Ніканор зійшов на Сіон-гору.
Кілька священиків із храму й дехто з старших народу вийшли, щоб його привітати мирно й показати йому всепалення, що приносилося за царя.
- 34
- Та він, глузуючи, насміхався з них, збезчестив їх, говорив з ними згірдливо
- 35
- й у гніві так поклявсь: «Як Юда з військом не буде сьогодні виданий мені у руки, то, коли повернуся переможцем, спалю дім цей.» І відійшов у великім гніві.
- 36
- Священики повернулись і, ставши перед жертовником та святинею, почали плакати, кажучи:
- 37
- «Ти вибрав дім цей, щоб у ньому прикликувано твоє ім'я та щоб він був домом молитви й благання для твого народу.
- 38
- Пометися над цим чоловіком та над його військом: нехай від меча вони поляжуть.
Згадай їхні богохульства, не дай щоб довше жили.»
- 39
- І вийшов Ніканор з Єрусалиму й отаборився біля Бетхорону, де приєдналось до нього сирійське військо.
- 40
- А Юда розташував свій табір - 3000 чоловік - в Адасі й почав молитись:
- 41
- «Коли посли асирійського царя стали богохулити, вийшов твій янгол і вбив 185 000.
- 42
- Отак розбий і нині перед нами оце військо, щоб інші знали, що він говорив богохульство на твою святиню.
Суди його за його злобою!»
- 43
- Тринадцятого дня місяця Адара війська розпочали бій;
військо Ніканора було розгромлене, і сам він поліг першим у бою.
- 44
- Побачивши, що Ніканор упав, його вояки кинули зброю й повтікали.
- 45
- Юдеї цілий день гналися за ними, від Адаси аж до околиць Гезери, і сурмили позаду на сполох.
- 46
- Скрізь, з усіх селищ Юдеї вийшли люди й напали на них, так що завернули їх знову проти погоні.
Усі полягли від меча, ніхто з них не лишився.
- 47
- Тоді юдеї захопили перевелику здобич, відтяли Ніканорові голову і праву руку, що її гордо він простягнув був, і принесли в Єрусалим, щоб виставити напоказ.
- 48
- Народ був дуже радий і святкував той день, немов великий день радощів.
- 49
- І було схвалено святкувати той день щороку тринадцятого Адара.
- 50
- Юдея на деякий .час зазнала спокою.
|