- (9) Скарга на зухвалість ворогів 1-11; певна перемога вбогих 12-18
- 1
- Чому, о Господи, стоїш здалека, ховаєшся під час скорботи?
- 2
- Коли гордує грішник, страждає вбогий і ловиться в лихі задуми, що той намислив.
- 3
- Бо грішний вихваляється бажанням серця свого, і захланний хулить і зневажає Бога.
- 4
- Говорить грішник у своїй буті: “Не буде суду!
Нема Бога! Такі й усі думки в нього.
- 5
- Перед ним завжди стелиться щасна дорога.
Суди твої далеко геть від нього, усіх противників своїх - він сміхом збуває.
- 6
- Він каже в своїм серці: “Не піддамся!
З роду в рід я не зазнаю лиха.”
- 7
- Уста в нього - повні прокльонів, обману і лукавства, а під язиком у нього лихо й переступ.
- 8
- Іде на засідки біля осель, і потайки невинного вбиває, очима так і зорить за нещасним.
- 9
- Він засідає, притаївшись, неначе лев у своїй криївці, він засідає, щоб бідака запопасти, хапає бідолаху й тягне у свою сітку.
- 10
- Зіщулившись, до землі прилягає, і падають нещасні в його кігті.
- 11
- Каже у своїм серці: “Забув Бог, сховав лице своє й нічого вже не бачить.”
- 12
- Устань, Господи Боже, піднеси руку!
Не забудь убогих!
- 13
- Чого б безбожник мав зневажати Бога, казати у своєму серці: “Ти не каратимеш ніколи!”
- 14
- Ти дивишся, ти бачиш біль і горе;
вони завжди перед тобою. На тебе покладається нещасний, сироті - ти поміч.
- 15
- Зламай лукавому й безбожникові рамено;
ти покараєш його злобу, і більш її не буде.
- 16
- Господь - цар на віки вічні, зникли погани з його землі.
- 17
- Почув єси, о Господи, бажання вбогих, їх серце підбадьорив, прихилив твоє вухо,
- 18
- щоб захистити право сироти й пригніченого, щоб земнородний не лякав уже більше.
|