- Довготерпеливість супроти ханаанян 1-18; благодать для Ізраїля 19-22; кара за почитання тварин 23-27
- 1
- Бо твій дух нетлінний у всьому.
- 2
- Ось чому тих, що падають, ти караєш легко
і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш, щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.
- 3
- Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів
- 4
- за їхні злочини преганебні,
за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,
- 5
- за їхні немилосердні дітовбивства,
за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров, посвячені у таємному бенкетуванні;
- 6
- родителів, убивників безпомічних дітей,
вирішив ти вигубити руками батьків наших,
- 7
- щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш,
прийняла гідних поселенців - дітей Божих.
- 8
- Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів,
виславши перед твоїм військом шершнів, щоб вони винищували їх поволі:
- 9
- не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих,
чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, -
- 10
- лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння,
хоч відав добре, що їхній рід лукавий, що їхня злоба - вроджена їм і що думки їхні незмінні були б повіки, -
- 11
- бо це було поріддя прокляте від початку.
Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.
- 12
- Бо хто ж насмілився б сказати;
«Що ти вдіяв?» Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму? І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив? Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?
- 13
- Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш,
щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;
- 14
- ані царя чи якогось володаря, спроможного
кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.
- 15
- Ти, справедливий, усім керуєш по правді:
чужа бо твоїй могутності думка засуджувати того, хто на кару не заслужив.
- 16
- Твоя бо сила - справедливости основа,
а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.
- 17
- Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику;
у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.
- 18
- Та ти - Владика сили, судиш ласкаво
і провадиш нас вельми дбайливо, бо коли тільки захочеш, - можеш.
- 19
- Таким діянням ти навчив народ свій,
що праведник має бути чоловіколюбцем, і розбудив в своїх дітей добру надію, що за гріхи даєш покаяння.
- 20
- Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти,
скарав ти так вирозуміло й поблажливо, давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,
- 21
- то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх,
яких батькам з клятвою й заповітами дав ти найкращі обітниці?
- 22
- Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів,
щоб ми, коли судитимем, пам'ятали на твою доброту, а коли нас судять, - надіялись на милосердя.
- 23
- Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві,
ти мучив їхнім власним мерзенством.
- 24
- Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали,
взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших, обмануті, наче нерозумні діти.
- 25
- Тому, немов на хлоп'ят безглуздих,
наслав ти на них неповажну кару.
- 26
- Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара,
зазнають суду, що гідний Бога.
- 27
- А страждаючи від цих істот, гнівались
на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх; допіру тоді, кого раніше зреклися знати, - визнали за правдивого Бога; тим то впав на них найважчий осуд.
|