- Рута на току в Вооза 1-5; Вооз бере участь у долі Рути 6-15; поворот до свекрухи 16-18
- 1
- Сказала їй Ноема, її свекруха: “Доню моя!
Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб жилось тобі добре?
- 2
- Таже ж Вооз, із наймичками якого ти була, наш родич.
Он він тієї ночі має віяти на току ячмінь.
- 3
- Вимийсь, отже, намастись та зберись у своє убрання й зійди на тік, але так, щоб він тебе не впізнав, поки не скінчить їсти й пити.
- 4
- Якже він ляже спати, запам'ятай собі місце, де він ляже;
потім підеш, відкриєш його ноги та й ляжеш там; а він уже тобі скаже, що маєш робити.”
- 5
- Рута їй відказала: “Усе, що мені сказала, вчиню.”
- 6
- Зайшла вона на тік і зробила все так, як звеліла їй свекруха.
- 7
- А попоївши та випивши, розвеселився серцем Вооз, і пішов він та й ліг собі спати край копиці.
Вона ж піді йшла тихенько, відкрила його ноги та й лягла там.
- 8
- Опівночі прокинувся чоловік, озирнувсь навколо та й побачив, що біля стіп його лежить молодиця.
- 9
- І спитав її: “Ти хто?” Вона ж відповіла: “Я Рута, твоя слугиня;
простягни полу твоєї одежі над твоєю слугинею, бо ти - родич.”
- 10
- Вооз сказав: “Благословенна будь, моя доню, Господом!
Оцей останній твій вияв відданости ще кращий, ніж перший, бо не пішла ти слідом за хлопцями, чи то бідними чи багатими.
- 11
- Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка.
- 12
- Воно й правда, що я - родич;
але є ще ближчий за мене родич.
- 13
- Переночуй цю ніч тут;
а вранці, коли він тебе прийме як родич, то добре, нехай приймає; а коли не схоче прийняти, то я прийму тебе, як жив Господь! А тепер спочивай до ранку.”
- 14
- І спала вона біля узніжжя його ложа до ранку, та встала вона раніш, ніж одне одного могли бачити, бо сказав Вооз: “Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току.”
- 15
- І мовив до неї: “Подай лишень твоє покривало, що на тобі, та подерж його добре.” Вона тримала, а він відміряв шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і вона пішла до міста.
- 16
- А як прийшла до свекрухи, та спитала: “А що, моя доню?” Вона й оповіла їй усе, що зробив для неї той чоловік.
- 17
- І додала: “Оці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: Ти не повинна вертатись до твоєї свекрухи з порожніми руками.”
- 18
- Ноема ж їй: “Не турбуйсь, моя доню, аж поки не довідаєшся, що з того вийде;
бо чоловік той не заспокоїться поки ще сьогодні не допровадить того діла до кінця.”
|