- Невдячність та відступство Ізраїля
- 1
- І надійшло до мене таке слово Господнє:
- 2
- «Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю.
- 3
- Ізраїль - свята частка Господня, первенець його плодів.
Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, - слово Господнє.»
- 4
- Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім'ї Ізраїльського дому!
- 5
- Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали?
- 6
- Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється.
- 7
- Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом.
А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили.
- 8
- Священики не говорили: Де Господь?
- Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім'ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть.
- 9
- Тим то я буду правуватися ще з вами, - слово Господнє, - та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь.
- 10
- Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало.
- 11
- Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги?
Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.
- 12
- Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, - слово Господнє!
- 13
- Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.
- 14
- Чи то ж Ізраїль раб?
Чи він рабом у домі народився? То чому ж зробився він добиччю?
- 15
- І рикали на нього левенята, голос із себе видавали.
Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе.
- 16
- Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю.
- 17
- Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі?
- 18
- Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту - пити воду з Нілу?
Або пощо тобі йти в Асирію - пити з її ріки воду?
- 19
- Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть.
Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого. Нема в тобі страху мого, - слово Господа, Бога сил.
- 20
- Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки.
А ти мовила: Не буду служити! - і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим.
- 21
- Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння;
як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?
- 22
- Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, - гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, - слово Господа Бога.
- 23
- І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала?
Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками.
- 24
- Ослиця дика що звикла до пустині;
коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, - хто може хіть її спинити? Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають; вони в погульнім місяці її знаходять.
- 25
- Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло!
Але ти кажеш: Даремна річ! Ні! Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними.
- 26
- Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки.
- 27
- Вони супроти колод мовлять: Ти - батько мій;
а до каменя: Ти породив нас! Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям. Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас!
- 28
- А де ж твої боги, що ти був наробив собі?
Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати. Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо.
- 29
- Чого ж бо то вам перечитися зо мною?
Адже ви всі від мене відступили, - слово Господнє.
- 30
- Надаремно було синів ваших карати;
вони науки не прийняли. Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель.
- 31
- Ну, і рід же з вас!
Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним? Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися! - не повернемось більше до тебе.
- 32
- Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода - убори свої?
А мій народ мене забув, - безліч днів тому.
- 33
- Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови!
Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила.
- 34
- Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві.
- 35
- Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене.
- Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила.
- 36
- Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу!
І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала.
- 37
- Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки;
бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними.»
|