- Ніщотність бовванів і всемогутність Божа
- 1
- Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля!
- 2
- Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани.
- 3
- Бо бовван поган - нікчемність;
то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках.
- 4
- Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась.
- 5
- Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони.
Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.»
- 6
- Рівні тобі, о Господи, немає!
Великий єси й велике твоє потужне ім'я!
- 7
- Хто тебе не боїться, о царю народів?
Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає.
- 8
- Але всі вони гуртом дурні й безглузді;
наука їхня пуста, вона - лиш колода!
- 9
- Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони - робота майстрів спритних.
- 10
- Господь Бог - Бог правдивий;
він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.
- 11
- Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.»
- 12
- Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо.
- 13
- Коли видасть свій голос - води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари.
Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ.
- 14
- І кожен виявляється дурнем, невігласом;
кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол - омана, немає в ньому духу.
- 15
- Вони - марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть.
- 16
- Не така, як вони, Яковова частка, бо він - Творець усього, й Ізраїль - його покоління-спадщина, Господь сил - його ім'я.
- 17
- Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі.
- 18
- Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене».
- 19
- Горе мені!
Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!»
- 20
- Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя.
Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти.
- 21
- Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано.
- 22
- Гук чути!
Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів.
- 23
- Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків.
- 24
- Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо.
- 25
- Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили.
|