- Тайна Вечеря 1-23; суперечка між апостолами 24-38; на Оливній горі 39-46; схоплення Ісуса 47-53; відречення Петра 54-62; Христос відкриває себе як Сина Божого 63-71
- 1
- Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
- 2
- І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
- 3
- Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
- 4
- і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
- 5
- Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
- 6
- І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
- 7
- Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
- 8
- Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
- 9
- Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
- 10
- Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води.
Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
- 11
- і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
- 12
- І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами;
там приготуйте.”
- 13
- Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
- 14
- І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
- 15
- І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
- 16
- бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
- 17
- І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
- 18
- бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
- 19
- І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається.
Чиніть це на мій спомин.”
- 20
- Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
- 21
- Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
- 22
- Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
- 23
- І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
- 24
- Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
- 25
- Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
- 26
- Не так хай буде з вами!
А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
- 27
- Хто бо більший?
Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
- 28
- Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
- 29
- і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
- 30
- щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
- 31
- О Симоне, Симоне!
Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
- 32
- та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
- 33
- “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
- 34
- А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
- 35
- Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
- 36
- “Нічого”, - відповіли.
Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
- 37
- Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
- 38
- Вони казали: “Господи!
Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
- 39
- Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору.
Слідом за ним пішли і його учні.
- 40
- Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
- 41
- І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
- 42
- “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
- 43
- Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
- 44
- Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
- 45
- Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
- 46
- І сказав їм: “Чого спите?
Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
- 47:
- Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда;
і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
- 48
- А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
- 49
- Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
- 50
- І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
- 51
- Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
- 52
- Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
- 53
- Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене;
та це ваша година, і влада темряви.”
- 54
- Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика.
Петро ж ішов слідом за ним здалека.
- 55
- І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
- 56
- Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
- 57
- А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
- 58
- Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже.
Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
- 59
- А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був!
До того він і з Галилеї!”
- 60
- Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
- 61
- І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
- 62
- І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
- 63
- Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
- 64
- і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
- 65
- І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
- 66
- Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники;
і привели його на суд свій
- 67
- і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
- 68
- а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
- 69
- Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
- 70
- А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
- 71
- “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”
|