- Єремія скаржиться на те, що грішникам щастить
- 1
- Ти правий будеш, Господи, якби мені спало на думку сперечатися з тобою!
А все ж таки позиватисьму з тобою. Чому доля безбожників щаслива, і всім віроломним добре ведеться?
- 2
- Ти насадив їх, і вони коріння пустили, вони ростуть і дають плоди.
Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко.
- 3
- Мене ж, Господи, ти знаєш, мене ти бачиш і вивідуєш серце моє, яке воно супроти тебе.
Відлучи ж їх, мов тих овечок, призначених на заріз, і наготуй їх на день їхнього вистинання.
- 4
- Доки має земля сумувати, а трава сохнути на всім полі?
З-за ледарства її мешканців гинуть звірі й птахи. Бо вони кажуть: «Він нашого кінця не бачить.»
- 5
- Коли ти біг з пішими, і вони тебе втомили, то як побіжиш навипередки з кіньми?
І коли ти в затишнім краю не безпечний, що, однак, чинитимеш у чагарах йорданських?
- 6
- Бо й брати твої й дім батька твого, й вони зрадливі супроти тебе, і кричать голосно вслід за тобою.
Не йми їм віри, хоч би й гарні слова до тебе говорили.
- 7
- Я покинув дім мій, я відцурався спадщини моєї;
що мені було найлюбіше, віддав я те ворогам у руки.
- 8
- Спадщина моя мені зробилась, немов лев у лісі: зняла свій рик на мене;
за те ж вона мені й осоружна стала.
- 9
- Спадщина моя стала мені рябим птахом, що на нього звідусіль хижі птиці нападають.
Ходіть, збирайтеся, всі звірі дряпіжні, кидайтесь на поживу!
- 10
- Гурт пастухів спустошив мій виноградник, ногами потоптав мою частку, мою любу частку вчинив пустим степом.
- 11
- Її обернено на пустиню, і плаче вона, зруйнована, передо мною.
Спустошено всю землю, і нікому взяти те до серця.
- 12
- По всіх пагорбах у пустині спустошники позбігались;
бо меч Господній пожирає від кінця й до кінця землі, немає миру ні одній людині.
- 13
- Посіяли пшеницю, а будяки пожали;
натомились надаремно. Соромляться свого врожаю з-за палкого гніву Господнього.
- 14
- Так говорить Господь: «Усіх моїх злих сусідів, що шарпають спадщину, яку я дав був у посілість моєму народові Ізраїлеві, я повириваю з їхньої землі, а й дім Юди вирву з-посеред них.
- 15
- Потім же, повиривавши їх, я знову змилосерджуся над ними й поверну їх, кожного в його спадкоємство й кожного в його країну.
- 16
- І коли вони навчаться досконало доріг мого народу і клястимуться моїм ім'ям: Як жив Господь!
- як то вони були навчили мій люд клястися Ваалом, - то осядуться серед народу мого.
- 17
- Коли ж не слухатимуть, то я вирву зовсім народ той, вигублю його, - слово Господнє!»
|