- Історія з трьома товаришами Даниїла 1-24; хвальна пісня Азарії у розпаленій печі 25-50; пісня трьох юнаків 51-90; цар визнає чудо 91-100
- 1
- Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.
- 2
- І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.
- 3
- І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.
- 4
- Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:
- 5
- Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
- 6
- А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»
- 7
- Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
- 8
- Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.
- 9
- Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!
- 10
- Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;
- 11
- а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.
- 12
- Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю - Седрах, Мисах та Авденаго, - ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»
- 13
- Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго;
і привели цих мужів перед царя.
- 14
- Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?
- 15
- Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити - гаразд;
якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»
- 16
- Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.
- 17
- Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,
- 18
- а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»
- 19
- Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго.
Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,
- 20
- і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.
- 21
- І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.
- 22
- Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
- 23
- Ці ж троє мужів - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.
- 24
- І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.
- 25
- Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:
- 26
- «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний;
ім'я твоє преславне на всі віки;
- 27
- бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі - правдиві.
- 28
- Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим.
Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.
- 29
- Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши;
ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.
- 30
- Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.
- 31
- І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, - ти присудом учинив правдивим.
- 32
- Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.
- 33
- І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.
- 34
- Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.
- 35
- Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,
- 36
- яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.
- 37
- О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.
- 38
- Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.
- 39
- Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу!
Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,
- 40
- так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.
- 41
- І нині ми слідуємо за тобою всім серцем;
ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо - не сороми ж нас!
- 42
- Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.
- 43
- Вирятуй нас твоїми чудесами!
О Господи, дай славу імені твоєму!
- 44
- Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять;
хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!
- 45
- Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»
- 46
- Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,
- 47
- так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,
- 48
- і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.
- 49
- Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі
- 50
- і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.
- 51
- Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:
- 52
- «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки;
благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.
- 53
- Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.
- 54
- Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.
- 55
- Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.
- 56
- Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.
- 57
- Благословіте Господа, усі діла Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 58
- Благословіте Господа, ангели Господні!
Хваліте й вознесіте його повіки.
- 59
- Благословіте, небеса, Господа!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 60
- Благословіте Господа, усі наднебесні води!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 61
- Благословіте Господа, всі сили!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 62
- Благословіте Господа, сонце й місяць!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 63
- Благословіте Господа, звізди небесні!
Хваліте й вознесіте його повіки.
- 64
- Благословіте Господа, дощі й роси!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 65
- Благословіте Господа, всі вітри!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 66
- Благословіте Господа, вогонь і спека!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 67
- Благословіте Господа, холод і гарячизна!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 68
- Благословіте Господа, роси й іней!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 69
- Благословіте Господа крига й холоднеча!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 70
- Благословіте Господа, льоди й сніги!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 71
- Благословіте Господа, дні й ночі!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 72
- Благословіте Господа, світло і пітьма!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 73
- Благословіте Господа, блискавки й хмари!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 74
- Нехай земля благословить Господа!
Хай хвалить і благословить його повіки.
- 75
- Благословіте Господа, пагорби й гори!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 76
- Благослови Господа, все що на землі виростає!
Хвали й возноси його повіки.
- 77
- Благословіте Господа, джерела!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 78
- Благословіте Господа, моря й ріки!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 79
- Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 80
- Благословіте Господа усі небесні птиці!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 81
- Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 82
- Благословіте Господа, сини людськії!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 83
- Благословіте Господа, ізраїльтяни!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 84
- Благословіте Господа, священики Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 85
- Благословіте Господа, слуги Господні!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 86
- Благословіте Господа, духи й душі справедливих!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 87
- Благословіте Господа, святі й смиренні серцем!
Хваліте й возносіте його повіки.
- 88
- Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл!
Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.
- 89
- Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.
- 90
- Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники!
Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»
- 91
- (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»
- 92
- (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»
- 93
- (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога!
Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.
- 94
- (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.
- 95
- (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!
- 96
- (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»
- 97
- (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.
- 98
- (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!
- 99
- (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.
- 100
- (33) Які ж великі його знаки!
Які ж могутні його чуда! Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду!»
|