- (43) Ізраїль спогадує про ті часи, коли Бог його провадив 2-9; тепер - він відкинений та пригнічений 10-23; благання 24-27
- 1
- хору.
Синів Кораха. Маскіл.
- 2
- Боже, на наші вуха ми чули, наші батьки нам розповіли про діло, що учинив єси за днів їхніх, днів давніх.
- 3
- Ти, власною рукою вигнав народи, а їх насадив, порозбивав народи, а їх поширив.
- 4
- Бо не мечем своїм вони зайняли землю, і не рамено їхнє дало їм перемогу, а твоя десниця і твоє рамено, і світло обличчя твого, бо ти їх уподобав.
- 5
- Ти, царю мій, мій Боже, Яковові вирішував перемоги.
- 6
- Тобою ми відбили наших супостатів, ім'ям твоїм ми розтоптали тих, що на нас повстали.
- 7
- Я бо не покладавсь на лука мого, і не спас мене меч мій;
- 8
- але ти врятував нас від наших ворогів і засоромив ненависників наших.
- 9
- Богом ми день-у-день хвалились, і твоє ім'я ми завжди прославляли.
- 10
- Тепер же ти нас відкинув і засоромив, і не виходиш із нашими військами.
- 11
- Ти завернув нас до втечі перед ворогом нашим, і наші ненависники нас пограбували.
- 12
- Ти віддав нас, мов овець, на заріз, і між народи нас розвіяв.
- 13
- Спродав єси народ твій за безцінь і не мав великого заробітку, їх спродавши.
- 14
- Віддав на посміховище нас сусідам нашим, на погорду й наругу тим, що навкруги нас.
- 15
- Учинив єси нас поговором між людьми, народи над нами хитають головою.
- 16
- Увесь час передо мною моя ганьба, і сором мені обличчя вкриває
- 17
- від голосу ганьбителя й злоріки, від ворога й супостата.
- 18
- Усе це на нас нагрянуло, хоч ми тебе й не забули, і не спроневірилися союзові твоєму,
- 19
- і не відвернулося серце наше, і не зійшли з твоєї стежки стопи наші,
- 20
- коли ти розтер нас на місці шакалів і вкрив нас тінню смерти.
- 21
- Коли б ми забули ім'я нашого Бога і простягали руки наші до чужого бога,
- 22
- то чи Бог про це не дізнався б?
Таж він знає таємниці серця.
- 23
- Тажчерез тебе нас убивають повсякчасно і, як овець, що на заріз, нас уважають.
- 24
- Устань!
Чому спиш, Господи? Прокинься! Не відкидай навіки!
- 25
- Чому обличчя твоє ховаєш, забуваєш наше горе й гніт наш?
- 26
- Душа бо наша у поросі простерта, до землі прилип живіт наш.
- 27
- Устань нам на допомогу і визволь нас твого милосердя ради.
|