- Іов гірко скаржиться
- 1
- Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.
- 2
- Він почав говорити й мовив:
- 3
- «Нехай загине день, коли я народився
і ніч, що сказала: Зачався чоловік!
- 4
- Той день хай стане тьмою,
хай Бог з висоти не згадує про нього, нехай світло не сяє над ним,
- 5
- нехай його перекреслить тьма й тінь чорна,
нехай над ним повисне хмара, нехай густий туман його збентежить.
- 6
- А ніч оту хай ухопить темрява,
нехай не лічиться з днями року, у місяців число нехай не входить!
- 7
- Та ніч нехай буде безплідна,
радість до неї хай не завітає.
- 8
- Хай проклянуть її ті, що проклинають день,
ті, що готові розбудити Левіятана.
- 9
- Нехай померхнуть зорі її світанку,
нехай чекає світла, та даремно, нехай повік зорі не бачить,
- 10
- тому що не замкнула
дверей мені в утробі й горя від очей моїх не скрила.
- 11
- Чому, вже у лоні матері, не вмер я,
як вийшов з утроби, не загинув?
- 12
- Навіщо прийняли мене коліна?
Навіщо було мені ссати груди?
- 13
- Тепер лежав би, спочивав би я,
спав би й мав би спокій
- 14
- з царями й радниками краю,
які споруджують собі могили;
- 15
- або з князями, що мають золота багато
і що наповнюють свої палати сріблом;
- 16
- і не було б мене, як закопаного викидня,
чи як немовляток, що не бачили світу.
- 17
- Там не шаліють більше злочинці,
там спочивають знеможені,
- 18
- там же спокійні в'язні,
не чують крику посіпаки.
- 19
- Малий, великий, там вони обидва,
і раб від свого пана вільний.
- 20
- Пощо дає він світло бідоласі,
і життя тим, яким на серці гірко?
- 21
- Тим, що виглядають смерти, а її немає,
тим, що шукають її більш, ніж скарбів;
- 22
- тим, що радіють без міри,
веселяться, коли знайдуть домовину!
- 23
- Людині, що її дорога закрита,
що її Бог огородив навколо?
- 24
- Зідхання стало мені хлібом,
як вода, линуть мої скарги,
- 25
- бо страх, якого я побоювався, напав на мене,
і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.
- 26
- Нема мені ні миру, ні спокою,
нема відради, прийшов на мене клопіт.»
|