- Промова Стефана 1-53; і каменування його 54-60
- 1
- А первосвященик спитав: «Чи воно справді так?»
- 2
- Він же відповів: «Мужі брати й отці, слухайте: Бог слави з'явився батькові нашому Авраамові, як він ще був у Месопотамії, перш ніж він оселивсь у Харані,
- 3
- і сказав до нього: Вийди з землі твоєї і з роду твого, і йди в землю, яку покажу тобі.
- 4
- Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселивсь у Харані;
а звідси, як умер його батько, (Бог) переселив його у цю землю, в якій живете нині.
- 5
- І не дав йому в ній спадщини ані на ступінь ноги, але обіцяв дати її йому в посілість, і його потомкам після нього, хоч у нього й не було дитини.
- 6
- А Бог сказав йому, що його потомство буде захожим у чужій країні, і його поневолять, і будуть гнобити чотириста років.
- 7
- Але народ, що вони йому будуть служити, - сказав Бог, - я буду судити, а після цього вони вийдуть і служитимуть мені на оцім місці.
- 8
- І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.
- 9
- А патріярхи із заздрости продали Йосифа у Єгипет, та Бог був з ним
- 10
- і визволив його з усіх його скорбот, і дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським, а цей настановив його правителем над Єгиптом та над усім домом.
- 11
- Аж тут настала голоднеча по всьому Єгипті й Ханаані та велике лихо, і наші батьки не знаходили поживи.
- 12
- Зачувши ж Яків, що в Єгипті є збіжжя, послав туди перше батьків наших;
- 13
- а другим разом Йосиф дав себе пізнати своїм братам, і фараонові стало відомим походження Йосифа.
- 14
- А Йосиф послав і прикликав до себе свого батька Якова й усю родину - сімдесят п'ять душ.
- 15
- От і зійшов Яків у Єгипет і помер, сам він і батьки наші.
- 16
- І перенесли їх у Сихем, і поклали в гробі, що його Авраам був собі купив за ціну срібла в синів Хамора у Сихемі.
- 17
- Якже наближався час обітниці, що нею Бог поклявся був Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,
- 18
- аж поки настав інший цар в Єгипті, що не знав Йосифа.
- 19
- Він, обходячись підступно з нашим людом, гнобив батьків наших і змушував їх викидати власних дітей, щоб вони не жили.
- 20
- І саме під ту пору народився Мойсей і був угодний Богу;
його годовано три місяці у домі батька його.
- 21
- Коли ж він був викинутий, взяла його дочка фараонова і вигодувала його собі за сина.
- 22
- І Мойсея вивчено всієї мудрости єгиптян, і він був сильний у своїх словах і ділах.
- 23
- А як йому сповнилося сорок років, спало йому на думку відвідати братів своїх, синів Ізраїля;
- 24
- і як він побачив, що одному з них чинили кривду, заступився за нього і відомстив покривдженого, вбивши єгиптянина.
- 25
- Брати його, гадав собі, зрозуміють, що Бог його рукою давав спасіння їм;
але вони не зрозуміли.
- 26
- На другий день з'явився їм, як вони бились, і єднав їх у мирі, кажучи: Мужі, ви ж брати, чому один одному завдаєте кривду?
- 27
- А той, що кривдив ближнього, відіпхнув його і мовив: Хто це тебе поставив над нами князем і суддею?
- 28
- Чи не хочеш ти й мене вбити, як учора вбив єгиптянина?
- 29
- При цім же слові втік Мойсей і жив приходнем у землі Мідіянській, де породив двох синів.
- 30
- Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині гори Синаю ангел у полум'ї куща вогняного.
- 31
- Мойсей, побачивши, здивувався тим видінням;
та коли підійшов ближче, щоб придивитись, пролунав голос Господній:
- 32
- Я - Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова.
- Увесь тремтячи, Мойсей не зважувався глянути.
- 33
- Тоді Господь сказав до нього: Скинь з ніг твоїх взуття, бо місце, де стоїш - земля свята.
- 34
- Бачив я, бачив муку мого народу в Єгипті і стогін його почув я, і от зійшов їх визволити.
Ходи ж тепер, пошлю тебе в Єгипет. -
- 35
- Оцього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: Хто тебе поставив князем і суддею?
- оцього Бог послав як князя та збавителя, за посередництвом ангела, що йому в кущі з'явився.
- 36
- Оцей вивів їх, робивши чудеса та знаки в Єгипетській землі й у Червонім морі, й у пустині сорок років.
- 37
- Це той Мойсей, що сказав синам Ізраїля: Бог воздвигне з-поміж братів ваших пророка, як мене.
- 38
- Це той що в громаді, на пустині був з ангелом, який говорив до нього на горі Синай, та з нашими батьками;
то він одержав живі слова, щоб вам їх передати.
- 39
- Це той, якому батьки наші коритись не хотіли, а відіпхнули його й серцями своїми повернулись у Єгипет,
- 40
- кажучи, Аронові: Зроби нам богів, які б ходили перед нами;
бо той Мойсей, що вивів нас з Єгипетського краю - не відаємо, що з ним сталося.
- 41
- І теля зробили собі тими днями, і жертви приносили бовванові, і були раді ділом рук своїх.
- 42
- І відвернувся Бог і видав їх, щоб служили небесному війську, як то написано у книзі пророків: Чи ви приносили мені заколене і жертви за сорок років у пустині, доме Ізраїля?
- 43
- Ви носили намет Молоха і зорю бога Рефана, образи, що ви собі зробили, щоб їм поклонятись!
Тому виселю вас поза Вавилон.
- 44
- У наших батьків був намет свідоцтва у пустині, як повелів був той, хто говорив до Мойсея зробити його за зразком, що його він бачив.
- 45
- Його наші батьки взяли і винесли з Ісусом у землю, що нею погани володіли, яких Бог вигнав був з-перед обличчя батьків наших, аж до днів Давида,
- 46
- що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова.
- 47
- А Соломон збудував йому дім.
- 48
- Та не в рукотворених проживає Всевишній як пророк говорить:
- 49
- Небо - престол мій, земля ж -підніжок ніг моїх.
Який дім ви мені збудуєте, каже Господь, або яке місце мого відпочинку?
- 50
- Хіба то не моя рука створила те все?
- 51
- Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом!
Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви.
- 52
- Кого з пророків не гонили батьки ваші?
Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями;
- 53
- ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його.»
- 54
- Почувши це, вони розлютилися своїм серцем і скреготали зубами на нього.
- 55
- (Стефан же), повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога,
- 56
- і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.»
- 57
- Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом
- 58
- та вивели за місто, і почали каменувати.
Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло.
- 59
- І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»
- 60
- А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув.
|