- Ісус у Самарії 1-42; оздоровлення сина цісарського урядовця 43-54
- 1
- Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,
- 2
- - а не христив же Ісус сам, лише учні його,
- 3
- то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.
- 4
- А треба було йому переходити Самарією.
- 5
- Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.
- 6
- Там і криниця Яковова була.
Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.
- 7
- Надходить же жінка з Самарії води взяти.
Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»
- 8
- Учні ж його пішли були до міста харчів купити.
- 9
- Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.
- 10
- Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»
- 11
- Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива?
- 12
- Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»
- 13
- А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.
- 14
- Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки.
Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»
- 15
- Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»
- 16
- «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»
- 17
- Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка!
- 18
- П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі.
Правду мовила єси.»
- 19
- А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти.
- 20
- Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»
- 21
- Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.
- 22
- Поклоняєтесь ви, не знавши кому.
А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.
- 23
- Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді.
А таких поклонників і шукає собі Отець.
- 24
- Бог - Дух.
Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»
- 25
- Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос.
А прийде, то все і звістить нам.»
- 26
- А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»
- 27
- Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою.
Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»
- 28
- Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:
- 29
- «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила.
Чи, бува, не Христос він?»
- 30
- І вийшли з міста й подалися до нього.
- 31
- А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»
- 32
- Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»
- 33
- Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»
- 34
- «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.
- 35
- Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть.
А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли.
- 36
- Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи.
- 37
- Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.
- 38
- Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися.
Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»
- 39
- Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».
- 40
- Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них.
Він і лишився на два дні там.
- 41
- Та й багато більше увірували з-за його слова.
- 42
- Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
- 43
- А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.
- 44
- Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»
- 45
- Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято.
- 46
- Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино.
А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.
- 47
- Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.
- 48
- Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»
- 49
- А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»
- 50
- Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.
- 51
- А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.
- 52
- Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало.
«Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому.
- 53
- І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.
- 54
- Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.
|