- Ісус - добрий пастир 1-21; на святі Обновлення храму Ісус об'являє себе Сином Божим 22-30; юдеї хочуть Ісуса каменувати 31-42
- 1
- «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник!
- 2
- Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар.
- 3
- Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
- 4
- А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
- 5
- Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
- 6
- Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
- 7
- Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець.
- 8
- Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники.
Вівці й не слухали їх.
- 9
- Я - двері.
Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!
- 10
- Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати.
Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
- 11
- Я - добрий пастир.
Добрий пастир життя своє за овець покладе.
- 12
- Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть.
А вовк хапає їх і розполохує.
- 13
- Бо він - наймит і не турбується вівцями.
- 14
- Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
- 15
- Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
- 16
- Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари.
Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир!
- 17
- За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
- 18
- Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе.
Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
- 19
- Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
- 20
- Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав.
Навіщо його слухаєте?»
- 21
- Інші ж: «То не навіженого слова.
Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
- 22
- Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі.
Зима була.
- 23
- Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
- 24
- Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні?
Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
- 25
- Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте.
Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене.
- 26
- Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
- 27
- Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
- 28
- і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
- 29
- Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
- 30
- Я і Отець - одно.»
- 31
- Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
- 32
- Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого.
За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
- 33
- А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство!
За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
- 34
- Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги?
- 35
- Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути!
-
- 36
- то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий?
- 37
- Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
- 38
- Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
- 39
- І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
- 40
- І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там.
- 41
- Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.»
- 42
- І увірували у нього численні.
|