- Хор:
- 1
- Вернись, вернись, о Суламіто!
Вернись, вернись, щоб нам на тебе подивитись!
Молодий: Чому ви дивитесь на Суламіту, неначе на танок подвійний?
Хор:
- 2
- Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа!
Круглота твоїх стеген, неначе ланцюгові кільця, робота рук мистецьких.
- 3
- Пупок твій - кубок круглий, вина замішаного в ньому не бракує.
Лоно твоє - ворох пшениці, оточений лілеями навколо.
- 4
- Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці.
- 5
- Шия твоя, мов вежа із слонокости.
Очі твої, немов ставки у Хешбоні при Бат-Раббім воротях. Ніс твій, немов вежа ливанська, що дивиться на бік Дамаску.
- 6
- А голова на тобі, мов Кармель той: волосся на тобі, неначе пурпура, - цар в її заплітках упіймався.
- 7
- Яка ж бо ти прекрасна, яка мила о моя люба у розкошах!
- 8
- Станом твоїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона.
- 9
- Я мовив: Я вилізу на пальму, вхоплю з плодами її гілку!
Хай груди твої будуть, мов грона виноградні, а запах твого подиху, мов запах яблук.
- 10
- Твоя розмова, мов вино добірне, що по устах моїх і по зубах стікає.
Молода:
- 11
- Я - для мого любого, і до мене звернене все його бажання.
- 12
- Ходи, мій любий!
Ходім у поле, та заночуймо у селах.
- 13
- Устаньмо у виноградниках раненько, гляньмо, чи виноград броститься, чи його квіт відкрився, чи зацвіли вже яблуні гранатові.
Там обдарую я тебе любов'ю.
- 14
- Мандраґори свій запах розливають при наших дверях усякі плоди якнайкращі, нові та й старі теж, що я для тебе, любий мій, сховала.
|