- Ілля 1-11; Єлисей 12-16; Єзекія 17-25
- 1
- І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.
- 2
- Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.
- 3
- Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
- 4
- Як ти прославивсь, Ілле, чудесами!
Хто б похвалився рівністю з тобою?
- 5
- Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.
- 6
- Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.
- 7
- Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.
- 8
- Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.
- 9
- Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.
- 10
- Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.
- 11
- Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.
- 12
- Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
- 13
- Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.
- 14
- Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.
- 15
- Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.
- 16
- Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.
- 17
- Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.
- 18
- За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.
- 19
- Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:
- 20
- візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.
- 21
- Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.
- 22
- Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.
- 23
- Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.
- 24
- Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.
- 25
- Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!
|