- (77) Божі доброчинства: невдячність ізраїльського народу
- 1
- Асафа.
- 2
- Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
- 3
- Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
- 4
- не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
- 5
- Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
- 6
- щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
- 7
- Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
- 8
- не були, як батьки їхні, - поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
- 9
- Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
- 10
- Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
- 11
- діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
- 12
- Дивні діла зробив він перед їхніми батьками.
в землі Єгипетській, на полі Цоан.
- 13
- Він розтяв море й перевів їх;
і води валом поставив.
- 14
- Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
- 15
- Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
- 16
- Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
- 17
- Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
- 18
- І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
- 19
- І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
- 20
- Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки.
Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»
- 21
- Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
- 22
- Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
- 23
- І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
- 24
- і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
- 25
- Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
- 26
- І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
- 27
- Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
- 28
- І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
- 29
- їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
- 30
- Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
- 31
- як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
- 32
- Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
- 33
- Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
- 34
- Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
- 35
- І згадували, що Бог - їхня скеля, що Бог Всевишній - їхній Відкупитель.
- 36
- Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
- 37
- Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
- 38
- Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
- 39
- Згадав він, що вони - лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
- 40
- Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
- 41
- Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
- 42
- Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
- 43
- як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
- 44
- Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
- 45
- Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
- 46
- Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.
- 47
- Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні - памороззю.
- 48
- Віддав градові їхню скотину, їхні отари - блискавицям.
- 49
- Послав на них жар свого гніву, -обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
- 50
- Він простелив дорогу гнівові своєму;
від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
- 51
- Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
- 52
- І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
- 53
- Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
- 54
- Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
- 55
- Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
- 56
- Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
- 57
- І відступили й зрадили, як і батьки їхні;
і відвернулися, неначе лук зрадливий.
- 58
- Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
- 59
- Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
- 60
- Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
- 61
- Він видав у неволю свою силу, і славу свою - у ворожі руки.
- 62
- Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
- 63
- Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
- 64
- Священики їхні під мечем упали, - і не плакали вдовиці.
- 65
- Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.
- 66
- І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
- 67
- І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
- 68
- Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
- 69
- І збудував, мов небо свою святиню -як землю, що заснував її повіки.
- 70
- І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
- 71
- Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля - свою спадщину.
- 72
- І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.
|