- Юдита йде до Олоферна
- 1
- Якже Юдита закінчила ці слова, перестала взивати вголос до Бога Ізраїля.
- 2
- Встала вона з землі, покликала свою слугиню і, зійшовши вниз у дім, де перебувала по суботах та у свята,
- 3
- зняла з себе волосяницю, що на ній була, скинула вдовину одіж, обмилась, намастилась чистим миром, причесала гарно волосся на голові, наклала на неї турбан і надягнула одежу своїх веселощів, в яку прибиралася за життя свого чоловіка Манассії.
- 4
- На ноги надягнула вона сандалі, наклала обручки, нашийники, персні, кульчики й усі свої прикраси, й причепурилася вельми, щоб привабити до себе погляди всіх, хто б не дививсь на неї.
- 5
- Дала своїй слугині бурдюк вина та пляшечку олії, а торбу наповнила пряженим ячменем, сухими смоквами та буханцями чистого хліба, і, зв'язавши усе це добре в клунок, вручила їй.
- 6
- Вийшли вони до воріт міста Ветулії й знайшли при них Озію та старших міста, Хавріса й Харміса.
- 7
- Як же вони побачили її, - лице ж у неї було змінилось, і одежа незвичайна, -вельми здивувались на її вроду та й мовили до неї:
- 8
- «Хай Бог наших батьків дарує тобі ласку, щоб могла виконати твої задуми синам Ізраїля на славу й на вивищення Єрусалиму!»
- 9
- Вона ж, поклонившись Богові, сказала до них: «Веліть, нехай відчинять мені браму, щоб мені вийти й виконати те, що ви мені сказали.» Ті звеліли хлопцям відчинити, як вона сказала,
- 10
- й вони так зробили.
І вийшла Юдита, сама вона та її слугиня з нею, а мужі міста за нею стежили очима, докіль вона не зійшла з гори, докіль не перейшла через долину, й вони більш її не бачили вже.
- 11
- А як вони йшли прямо перед собою у долині, зустріли її асирійські чати
- 12
- і, схопивши Юдиту, взяли її питати: «До кого ти належиш?
Звідкіль ідеш? Куди простуєш?» Та відповіла: «Я дочка євреїв і утікаю від них, бо вони внедовзі будуть віддані вам на поталу.
- 13
- Я йду до Олоферна, головного вождя вашого війська, щоб дати йому докладні відомості й показати йому дорогу, якою він має йти, щоб заволодіти усім гірським краєм так, що ніхто з його вояків не постраждає ні на тілі, ні на житті.»
- 14
- Мужі, почувши її слова й побачивши її обличчя, - а було воно перед ними напрочуд уродливе, - сказали їй:
- 15
- «Ти врятувала своє життя тим, що поквапилась увійти до нашого пана!
Іди ж лишень до нього в намет; деякі з наших проведуть тебе, аж поки не передадуть тебе йому в руки.
- 16
- А як будеш перед ним, не падай на дусі, повідай йому все, як нам сказала єси, й він буде добрий з тобою.»
- 17
- І вибрали вони з-поміж себе 100 чоловік, які супроводили її та її слугиню, повели ж вони їх до намету Олоферна.
- 18
- У цілому таборі почало все збігатись, бо чутка про те, що Юдита прибула, рознеслась по шатрах.
Прийшли і стали навкруг неї, як вона була зовні намету Олоферна, аж поки йому про неї не звістили.
- 19
- Всі подивляли її вроду, а завдяки їй - синів Ізраїля, і говорили одне до одного: «Хто може легковажити цим народом, що має таких жінок?
Не добре було б лишити з них живим і хоч би й одного мужа: бо ті, що врятувались би, могли б звести всю землю!»
- 20
- Тоді сторожа, що була при Олоферні, і весь його почет вийшли й ввели її в намет.
- 21
- Олоферн відпочивав на своїм ліжку під балдахином з кармазину, вигаптованим золотом, смарагдами та самоцвітами.
- 22
- Звістили йому про неї, і він вийшов на поріг намету в супроводі світичів срібних, що посувались перед ним.
- 23
- Як же Юдита стала перед ним та його слугами, всі замилувалися красою її обличчя.
Вона ж припала обличчям ниць і вклонилась йому, а слуги його підвели її на ноги.
|