- Визволення з Єгипту 1-12; єгиптяни в содомляни 13-17; чуда під час виходу 18-22
- 1
- А на безбожних аж до кінця виллявся гнів немилосердний,
бо він знав наперед, що буде з ними, -
- 2
- що вони, дозволивши вийти
і відпустивши їх поспішно, роздумають і кинуться навздогін за ними.
- 3
- Справді, ще в жалобі були,
ще плакали над гробами померлих, а таки вже вхопилися в нестямі за інший намір і тих, кого просили вийти, переслідували, немов утікачів.
- 4
- На цю бо крайність штовхнула їх присуджена доля,
яка вибила їм з пам'яті те, що було сталося, щоб доповнити кару, якої бракувало до їхніх мук;
- 5
- і коли народ твій ступив на чудесну дорогу,
ті - знайшли нечувану смерть.
- 6
- Бо все творіння, підлягаючи твоїм наказам,
перетворилося знов у своїй природі, щоб твої діти збереглися цілі.
- 7
- І видно було хмару, що отіняла табір,
і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода стояла. Червоне море стало битим шляхом, зеленою рівниною - буруни могутні.
- 8
- Ним увесь народ пройшов, під захистом руки твоєї,
оглядаючи дивні чудеса.
- 9
- Вони паслися, наче коні,
стрибали, мов ягнята, славлячи тебе, Господи, що врятував їх.
- 10
- Вони пам'ятали те, що сталося з ними на вигнанні,
як замість тварин земля вивела комарів із себе і замість водяних створінь ріка виригнула без ліку жаб.
- 11
- Пізніше бачили, як виникали нові птахи,
коли, спонукаю жадобою, вони домагались вибагливих страв;
- 12
- їм бо на втіху знялись від моря перепелиці.
- 13
- На грішних же спали кари,
і не без попередніх знаків - сильних громів; вони страждали слушно за свої власні лукавства, бо виявили ненависть запеклу до чужинців.
- 14
- Одні бо не приймали знайомих, коли ті прибували,
другі ж гостей-добродіїв у рабство обернули.
- 15
- Та не тільки це, - бо для перших буде якась кара,
вони бо відразу вже прийняли чужинців ворожо;
- 16
- другі ж прийняли тих врочисто,
і які вже зажили однакових з ними прав, страшними опісля роботами гнобили їх.
- 17
- Тож і були побиті сліпотою,
як ті під дверима праведника, коли, огорнуті страшною пітьмою, кожен шукав власних дверей порогу.
- 18
- Отак і первні змінювались між собою,
так, як на гарфі звуки змінюють лад, хоча й зберігають саме властиве звучання, - як це й можна докладно виснувати з того, що сталося.
- 19
- Тварини сухопутні на водяних обертались,
а ті, що плавають, вилазили на землю.
- 20
- Вогонь збільшував у воді власну силу,
а вода забувала свою гасильну властивість.
- 21
- Полум'я ж не шкодило тілу кволих тварин, що в ньому ходили,
ані не танув, схожий на іней, той рід небесної поживи, який так легко тане.
- 22
- Так, Господи, ти всяким робом звеличив люд твій і прославив,
і не покинув його, а повсякчас і скрізь стояв при ньому.
|