- Чи ж каратиме Бог діло рук своїх?
- 1
- «Життя моє мені набридло!
Дам волю смуткові моєму, і говоритиму в гіркоті душі моєї.
- 2
- Я скажу Богові: Не засуджуй мене!
Вкажи мені, за що зо мною правуєшся.
- 3
- Чи це для тебе добре мене гнітити,
твоїх рук діло нехтувати та раді грішників сприяти?
- 4
- Невже в тебе тілесні очі?
Невже ти бачиш, як людина бачить?
- 5
- Чи дні твої подібні до днів людських,
роки твої, немов дні смертних,
- 6
- що ти шукаєш у мене провини, !
розвідуєшся, чи є гріх у мені,
- 7
- хоча й знаєш, що я не провинився,
що нікому спастися з руки твоєї?
- 8
- Руки твої мене склали й сотворили,
і ти ж мене всього руйнуєш?
- 9
- Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину;
і хочеш знову в порох мене повернути.
- 10
- Чи ж ти не вилив мене молоком,
не згустив мене сиром?
- 11
- Ти одяг мене шкірою й тілом,
з костей і жил зіткав єси мене.
- 12
- Ти дав мені життя і милість,
і твоя опіка зберегла мій дух.
- 13
- Та ось що скрив ти в твоїм серці,
я знаю, що воно оце на думці в тебе:
- 14
- якщо грішу, - за мною назирати
й гріха мені не відпускати.
- 15
- Горе мені, як завиню!
Та хоч і правий я - не зважусь голову підняти, я, насичений ганьбою, упоєний бідою!
- 16
- Якщо я підведусь, мов лев, ти гонишся за мною
і знов показуєш на мені твою велич.
- 17
- Виводиш нових свідків проти мене,
і збільшуєш твій гнів на мене: дедалі нові лави йдуть у бій на мене.
- 18
- Навіщо вивів мене з лона?
Я був би вмер, - мене не бачило б ніяке око.
- 19
- Я був би, наче б мене й не було ніколи;
мене перенесли б з утроби в домовину.
- 20
- Днів життя мого так мало!
Лиши мене, щоб я розвеселився трохи,
- 21
- поки піду й не повернуся,
в країну темряви й смертельної тіні,
- 22
- в країну смертельної тіні та безладу,
де світло, немов пітьма.»
|