- Скарга;
надія; втіха
- 1
- Я - чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
- 2
- Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
- 3
- Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
- 4
- Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
- 5
- Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
- 6
- Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
- 7
- Муром обвів мене, щоб я не вийшов;
зробив тяжкими мої кайдани.
- 8
- Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
- 9
- Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
- 10
- Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
- 11
- Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
- 12
- Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
- 13
- Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.
- 14
- Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
- 15
- Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.
- 16
- Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
- 17
- Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
- 18
- Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
- 19
- Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
- 20
- Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
- 21
- Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.
- 22
- Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
- 23
- Вони нові щоранку, велика твоя вірність.
- 24
- Господь - мій пай, - моя душа говорить;
тому й надіюся на нього,
- 25
- Благий Господь до того, хто його чекає;
до душі, яка його шукає.
- 26
- Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
- 27
- Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
- 28
- Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
- 29
- Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
- 30
- Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
- 31
- Бо не навіки Господь відкидає.
- 32
- Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
- 33
- Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
- 34
- А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
- 35
- чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
- 36
- коли ошукує когось у якійсь справі, - хіба Господь того не бачить?
- 37
- Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
- 38
- Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
- 39
- Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік - за кару за гріхи власні?
- 40
- Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
- 41
- Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
- 42
- Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
- 43
- Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
- 44
- Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
- 45
- Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
- 46
- Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.
- 47
- Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
- 48
- Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
- 49
- Око моє стікає без угаву, без перестання,
- 50
- поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
- 51
- Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
- 52
- Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
- 53
- Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
- 54
- Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
- 55
- Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.
- 56
- Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
- 57
- Ти зблизився, коли я візвав до тебе;
сказав: «Не бійся!».
- 58
- Ти боронив, о Господи, справи душі моєї;
ти викупив моє життя.
- 59
- О Господи, ти бачив мою кривду;
розсуди ж мою справу!
- 60
- Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
- 61
- Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
- 62
- Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
- 63
- Чи вони сидять, чи встають, глянь: я - їхня глумлива пісня.
- 64
- Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
- 65
- Ти їм даси запекле серце;
проклін на них твій!
- 66
- Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.
|