- Сам Господь проти Вавилону
- 1
- Так говорить Господь: «Ось я здійму проти Вавилону і проти мешканців Халдеї вітер-руїнник.
- 2
- І пошлю на Вавилон віяльників, і вони його розвіють, і спустошать його землю, вони бо нападуть з усіх боків на нього у час нещастя.»
- 3
- Нехай лучник не покладає лука, хай не скидає броні!
Не щадіте його юнаків, вигубіте все його військо,
- 4
- Нехай падають побиті на землі халдейській, ранені - на її майданах.
- 5
- Бо не покинув Бог, Господь сил, Ізраїля та Юду вдовою, хоч їхня земля й повна провин проти Ізраїлевого Святого.
- 6
- Втікайте з-посеред Вавилону і рятуй кожен свою душу, щоб вам не загинути за його беззаконство;
бо це для Господа година відплати, він воздає йому належне.
- 7
- Золотим келехом був Вавилон у руці Господній, уся земля впивалася з нього;
з його вина пили народи, тим і шаліли.
- 8
- Зненацька Вавилон впав, розбився, голосіте по ньому!
Возьміте бальзаму на його рани, - може, загояться.
- 9
- Гоїли ми Вавилон, та він не вигоївся.
Покиньмо ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дійшов до неба й сягнув аж поза хмари.
- 10
- Вивів Господь на світло нашу справедливість: ходіте, оповімо на Сіоні про діло Господа, Бога нашого.
- 11
- Гостріте стріли, наповніть сагайдаки!
Господь збудив дух мідянського царя, бо його задум проти Вавилону, це - його зруйнувати, бо це Господня відплата, воздання за його святиню.
- 12
- Підніміте стяг проти мурів вавилонських, зміцніте чату, вартових поставте, впорядіте засідку, бо що Господь задумав, те й учинив проти мешканців вавилонських.
- 13
- О ти, що живеш над великими водами, скарбами пребагатий!
Прийшов твій кінець, край твоїм здирствам.
- 14
- Господь сил поклявся самим собою: «Сповню тебе людьми, мов сараною, і вони здіймуть переможний крик проти тебе.»
- 15
- Він створив землю силою своєю утвердив усесвіт мудрістю своєю і своїм розумом розпростер небо.
- 16
- Коли лунає його голос, шумлять у небі води;
він підіймає хмари з кінців світу. Він творить блискавки для зливи і велить вітрам вилітати з своїх сховищ.
- 17
- Кожен стоїть спантеличений, не може збагнути, і кожен ливар свого кумиру соромиться, бо лиш неправда те, що він вилив, і нема в ньому духу.
- 18
- То лише порожнеча, смішні вироби, під час їхнього лихоліття вони загинуть.
- 19
- Не така, як вони, Якова частка, бо він - Творець усього, й Ізраїль - його спадкоємства покоління, Господь сил - його ім'я.
- 20
- Ти в мене молот, воєнне знаряддя.
Тобою я повбивав народи, тобою розбивав царства.
- 21
- Тобою я вбивав коня та їздця, тобою розбивав колісницю й візника.
- 22
- Тобою я вбивав чоловіка й жінку, тобою я вбивав старого й молодого, тобою я вбивав хлопця й дівицю.
- 23
- Тобою я вбивав пастуха й стадо, тобою я вбивав ратая і супрягу волів, тобою я вбивав правителів і вельмож.
- 24
- Тепер же я відплачу Вавилонові й усім мешканцям халдейським за все зло, що вони заподіяли Сіонові в очах наших, - слово Господнє.
- 25
- Ось я проти тебе, горо руїннице, - слово Господнє, - руїннице усього світу!
Я простягну на тебе мою руку й скину тебе зо скелі, і вчиню тебе обгорілою горою.
- 26
- З тебе не можна буде взяти ні наріжного каменя, ні каменя на підвалину, вічною пустинею будеш ти» - слово Господнє.
- 27
- Виставте стяг у землях, сурміте між народами, озбройте народи проти нього, поскликайте на нього царства: Араратське, Міннійське й Ашкеназьке.
Настановіте вождів дроти нього, наведіте коней, немов наїженої сарани.
- 28
- Озбройте народи проти нього: мідянського царя, його правителів, усіх його вельмож і всю піддану йому землю.
- 29
- Земля дрижить, трясеться, бо сповнюються на Вавилоні задуми Господні, щоб обернути вавилонську землю на пустиню безлюдну.
- 30
- Вояки вавилонські припинили битву, сидять безчинно по твердинях, вичерпались у них сили, немов би жінки, стали вони.
Попалено їхні житла, поламано засуви.
- 31
- Біжить гінець назустріч гінцеві, посол на зустріч послові, щоб сповістити вавилонському цареві, що його місто з усіх боків здобуто.
- 32
- І позахоплювано броди, підпалено твердині, збентежені військові люди.
- 33
- Так бо говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Дочка вавилонська, мов тік під молотьбу: за малий час настануть її жнива.»
- 34
- Пожер мене, довів мене до кінця Навуходоносор, цар вавилонський;
покинув мене, мов порожній посуд. Проглинув мене, немов змій, наповнив черево своє ласощами моїми, прогнав мене.
- 35
- Зневага моя і мої страждання на Вавилоні, - каже мешканець Сіону;
а моя кров на мешканцях халдейських - каже Єрусалим.
- 36
- Тим то так говорить Господь: «Я заступлюся за твою справу і відплачу за тебе.
Я висушу його море й повисушую його джерела.
- 37
- Вавилон стане купою розвалищ, пристановищем шакалів, страховищем і сміховищем, без мешканців.
- 38
- Вони, як леви, рикають разом, як левенята, скиглять.
- 39
- Саме тоді, коли розгарячаться, я справлю їм бенкет і впою їх, щоб подуріли, щоб поснули сном вічним і не прокинулись, - слово Господнє.
- 40
- Я поведу їх на вистинання, немов ягнят, як баранів укупі з козлами.»
- 41
- Ой, як же Вавилон був здобутий, завойована пиха всього світу?
Як учинивсь Вавилон пустинею між народами?
- 42
- На Вавилон піднялось море із шумом затопило його хвилями своїми.
- 43
- Міста його стали пустинею, сухою землею та диким полем.
Ніхто в них більш не житиме, ніякий чоловік через них не буде переходити.
- 44
- «Я покараю Бела у Вавилоні - вирву з рота в нього те, що він проглинув.
Народи вже не будуть більш до нього напливати. Вже бо й мури вавилонські впали.
- 45
- Виходь з-посеред нього, мій народе!
Рятуйте кожен свою душу від Господнього палкого гніву!
- 46
- Нехай не мліє у вас серце і не лякається поголосок, що розійдуться по країні;
одного року піде така поголоска, а другого - за нею друга. Насильство в краю запанує, вельможа на вельможу встане.
- 47
- Тому настане час, коли я покараю кумирів вавилонських, і вся його земля осоромиться, й усі його побиті лежатимуть посеред нього.
- 48
- Тоді над Вавилоном будуть веселитись земля й небо й усе, що на них живе, бо з півночі рушать спустошники на нього» - слово Господнє.
- 49
- Вавилон теж мусить упасти за ізраїльтян побитих так, як за Вавилон падали побиті усього світу.
- 50
- Ви ж, які спаслися від меча, рушайте, не спиняйтеся;
згадайте про Господа здалека, нехай Єрусалим спадає вам на серце.
- 51
- Нам було соромно, коли ми слухали наругу;
стид окривав обличчя наше, чужинці бо ввійшли в святиню Господнього дому.
- 52
- «Тому ось настануть дні, - слово Господнє, - і я покараю його кумири, і по всім краю стогнатимуть поранені.
- 53
- Хоч би й під небо Вавилон піднявся, і хоч би укріпив на узвишші свою твердиню, таки прийдуть від мене спустошники на нього» - слово Господнє.
- 54
- Ось чути крик із Вавилону і страшний гук розвалу з Халдейської країни!
- 55
- Господь бо Вавилон спустошить, придушить його гамір великий.
Хвилі його ревуть, немов великі води, несеться шумна луна їхня.
- 56
- Надходить бо на нього, на Вавилон, спустошник, вояків його беруть в полон, поламано їхні луки, бо Господь - Бог відплати, відплатить точно.
- 57
- «Я напою доп'яна князів його і його мудреців, його правителів, його начальників та його вояків;
вони позасинають сном вічним і не прокинуться вже більше» - слово Царя, Господь сил йому ім'я.
- 58
- Так говорить Господь сил: «Широкі мури вавилонські будуть зрівняні з землею, а високі брами підуть димом.
Отак народи працюють лиш даремне, лиш для вогню виснажуються люди.»
- 59
- Наказ, що його дав Єремія Сераї, синові Нерії, сина Махсеї, як той вибирався у Вавилон із Седекією, царем юдейським, на четвертому році його царювання.
Серая ж був старший над приміщенням.
- 60
- Єремія списав усе нещастя, що мало впасти на Вавилон, в одній книзі, - все те, що було писано про Вавилон.
- 61
- І сказав Єремія Сераї: «Як прибудеш у Вавилон, гляди, прочитай усі ці слова
- 62
- та й промов: Господи!
Ти сам вирік про це місце, що воно буде зруйноване так, що на ньому не буде ні людини, ні скотини, і що воно стане вічною пустинею.
- 63
- Отже, як прочитаєш цю книгу, прив'яжи до неї камінь та й укинь її у середину Ефрату
- 64
- і промов: Отак утоне Вавилон і не вирине більше з того нещастя, що я пошлю на нього.» Досі слова Єремії.
|