- Заклик мудрости 1-11; мудрість сама про себе 12-21; творча мудрість 22-36
- 1
- Хіба мудрість не кличе,
розум не здійма свій голос?
- 2
- На верху горбів при дорозі,
стає вона й на розпуттях.
- 3
- Коло воріт, при вході в місто,
при вході в двері вона голосно гукає:
- 4
- “Це вас я кличу, люди;
до синів людських мій голос.
- 5
- О простодушні, обачности навчайтесь,
і ви, безглузді, ума набирайтесь!
- 6
- Слухайте, бо я про важливе говоритиму,
і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
- 7
- Уста мої виповідають правду,
і зло моїм устам огидне.
- 8
- Всі слова уст моїх правдиві,
нема нічого в них нещирого, кривого.
- 9
- Всі вони ясні тому, хто їх розуміє,
і слушні тому, хто придбав знання.
- 10
- Прийміть мою науку, а не срібло,
і радше знання, ніж золото добірне,
- 11
- бо мудрість ліпша понад перли;
ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
- 12
- Я мудрість, з обачністю я перебуваю;
я посідаю знання розважливе.
- 13
- Страх Господній то ненависть до зла.
Пиху та гордість, лиху поведінку й уста нещирі я ненавиджу
- 14
- У мене рада й помисл;
я - розум, у мене сила.
- 15
- Мною царі царюють
і князі встановляють право.
- 16
- Мною старшини правлять,
вельможі судять усю землю.
- 17
- Я люблю тих, які мене люблять;
хто шукає мене пильно, той знаходить.
- 18
- Багатство й слава в мене,
постійні блага й справедливість.
- 19
- Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота;
прибуток мій - над срібло добірне.
- 20
- Я ходжу путями правди,
стежками права,
- 21
- щоб дати блага тим, які мене люблять,
щоб наповнились їхні скарбниці.
- 22
- Господь створив мене почином путі своєї,
першою з його чинів споконвічних.
- 23
- Я настановлена була від віку,
від початку, раніше, ніж; земля постала;
- 24
- коли не було ще безодень, я народилась,
коли не було ще джерел багатоводних.
- 25
- Перед тим, як були засновані гори,
раніше від пагорбів я народилась;
- 26
- тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу,
ні первнів пилу світового.
- 27
- Як він укріпляв небо, я там була;
як він рисував круг поверх безодні,
- 28
- як він згущав угорі хмари,
як установляв бездонні джерела,
- 29
- як призначав край морю,
щоб води з його берегів не виступали, як закладав підвалини землі, -
- 30
- я була при ньому, при роботі,
я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно,
- 31
- гралась на його земному крузі,
моя бо втіха: бути; з людськими синами.
- 32
- Отож, тепер, діти мої, слухайте мене:
щасливі тії, що дороги мої пильнують!
- 33
- Слухайте науки й будьте мудрі,
не гордуйте нею.
- 34
- Щасливий чоловік, що мене слухає,
що день-у-день біля дверей моїх чуває, біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
- 35
- Бо хто мене знаходить, той життя знаходить
й осягає від Господа ласку.
- 36
- Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить;
всі мої ненависники - смерть полюбляють.”
|