- (89) Бог - вічне пристановище 1-6; гріх - причина злиднів 7-11; молитва 12-17
- 1
- Мойсея, чоловіка Божого.
- 2
- Перш, ніж постали гори і народилася земля, і всесвіт, від віку й до віку ти єси Бог.
- 3
- Ти повертаєш людей у порох, кажучи: «Поверніться, сини людські!»
- 4
- Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа.
- 5
- Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці, Мов та трава, що зеленіє.
- 6
- Уранці квітне й зеленіє, а ввечорі - підтята висихає.
- 7
- Бо гинемо від гніву твого, і стривожились ми від обурення твого.
- 8
- Поставив ти провини наші перед собою, гріхи наші таємні перед світлом обличчя твого.
- 9
- Усі бо наші дні никнуть від гніву твого;
літа наші минають, мов зідхання.
- 10
- Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі - вісімдесят років;
і більшість із них - то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм.
- 11
- Хто знає силу гніву твого?
Хто бачив твоє обурення?
- 12
- Навчи ж нас дні наші рахувати, щоб ми дійшли до розуму доброго.
- 13
- Повернися, Господи!
- докіль? -і змилуйся над слугами твоїми.
- 14
- Насити нас милістю твоєю вранці, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші.
- 15
- Звесели нас мірою днів, за яких засмутив єси нас, мірою літ, що ми в них звиділи горе.
- 16
- Хай з'явиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя їхнім дітям.
- 17
- І ласка Господа, Бога нашого, хай буде над нами, і стверди діло рук наших;
стверди його - діло рук наших!
|