- Слово Боже (далі)
- 1
- «Марна була б твоя самовпевненість:
уже самий вигляд його валить на землю.
- 2
- Хіба він не страшний, коли його збудити?
Хто може перед ним устоятись?
- 3
- Хто був напав на нього й зоставсь цілим?
Ніхто у цілій піднебесній.
- 4
- Не промовчу й про його члени,
і розповім про його силу незрівнянну.
- 5
- Хто підняв колинебудь перед його одежі?
Хто пройшов крізь його подвійний панцер?
- 6
- Хто відчинив ворота його пащі?!
Кругом зубів його страх!
- 7
- Спина його - щитів шереги,
замкнених щільно, мов камінною печаттю.
- 8
- Один до одного пристає тісно,
так, що між ними повітря не проходить.
- 9
- Кожен до кожного щільно прилипає,
вени зрослись докупи нероздільно.
- 10
- Чхне він - аж заблисне,
очі у нього, немов вії світанку,
- 11
- З пельки у нього вилітають смолоскипи,
вискакують огненні іскри.
- 12
- З ніздер у нього дим виходить,
мов з казана, що на вогні парує.
- 13
- Своїм подихом він запалив би вугілля,
з пащі у нього полум'я виходить!
- 14
- У його шиї сидить сила,
поперед нього жах стрибає.
- 15
- М'язи на його тілі грубі;
як натиснути на них, - не подаються.
- 16
- Серце його тверде, мов камінь,
тверде, мов спід у жорнах!
- 17
- Як він устане, на хвилі страх надходить;
морські буруни геть утікають.
- 18
- Меч ударить його й одскочить,
також і копіє, спис та стріла.
- 19
- Залізо йому - солома,
мідь - дерево трухляве.
- 20
- Вистріл з лука не спонукає його до втечі,
каміння з пращі - то йому полова.
- 21
- Ціп йому, мов стеблина,
а свисне спис, то він собі сміється!
- 22
- Під ним - черепки гострі;
неначе борона, проходить по болоті.
- 23
- Під ним, мов у казані, кипить безодня,
йому море, мов горщик на пахощі.
- 24
- По собі він лишає світлу стежку;
глибінь стає, мов голова сива.
- 25
- Рівні він на землі не має,
він створений безстрашним.
- 26
- Він позирає на все гордо:
він цар над усіма гордими звірями!»
|