- Ісус перед Пилатом 1-7; перед Іродом 8-12; Ісус чи Варавва?
13-19; засуд Ісусові 20-25; Симон Киреней 26-32; розп'яття 33-43; смерть та похорон 44-56
- 1
- Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
- 2
- І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він - Христос-Цар.”
- 3
- Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
- 4
- Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
- 5
- Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
- 6
- Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
- 7
- а довідавшися, що він з-під влади Ірода;
відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
- 8
- Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса;
бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
- 9
- Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
- 10
- Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
- 11
- Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
- 12
- І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
- 13
- Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
- 14
- Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу;
ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
- 15
- Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас.
Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
- 16
- Тож я його покараю і відпущу.”
- 17
- Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
- 18
- Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
- 19
- Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
- 20
- Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
- 21
- Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
- 22
- І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він?
Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
- 23
- Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти.
І крик їхній переміг.
- 24
- Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
- 25
- І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили;
Ісуса ж видав їм напризволяще.
- 26
- І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
- 27
- Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
- 28
- Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
- 29
- Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
- 30
- Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас!
- і горбам: Покрийте нас!
- 31
- Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
- 32
- З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
- 33
- І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
- 34
- Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
- 35
- Люди стояли й дивились.
Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!”
- 36
- Вояки також глузували з нього;
підходячи до нього й подаючи йому оцет,
- 37
- примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
- 38
- А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.”
- 39
- Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос?
Спаси себе і нас!”
- 40
- А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
- 41
- Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
- 42
- І додав: “Ісусе!
Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
- 43
- Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
- 44
- Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
- 45
- бо затьмарилось сонце;
а й завіса храму роздерлася посередині.
- 46
- Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
- 47
- Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
- 48
- Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
- 49
- Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
- 50
- І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, - людина добра й праведна,
- 51
- що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків.
Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
- 52
- цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
- 53
- Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
- 54
- День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.
- 55
- Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
- 56
- Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.
|