- Досада Йони;
відповідь Божа
- 1
- І не вподобалось те Йоні вельми;
запалав він гнівом,
- 2
- і почав молитися до Господа, і мовив: «О Господи!
Хіба ж не це я говорив, бувши ще у моїй країні? Тому ж я й утік був напочатку до Таршішу; знав бо, що ти - Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом.
- 3
- Тож візьми, благаю, Господи, тепер у мене мою душу, бо ліпше мені вмерти, аніж жити.»
- 4
- А Господь сказав: «Чи ж слушно ти розсердився?»
- 5
- Вийшов Йона з міста й сів зо східнього боку міста.
Зробив він собі там халупку, й сів під нею у холодку, визираючи, що станеться з містом.
- 6
- А Господь Бог виростив тикву й вона знялась над Йоною, щоб була тінь над його головою та щоб позбавити його досади.
Йона вельми зрадів тикві.
- 7
- Але другого дня, як почала зоря зоріти, звелів Бог черв'якові, й він підточив тикву й вона всохла.
- 8
- А як зійшло сонце, послав Бог посушний східній вітер, і сонце вдарило у голову Йоні так, що він зомлів, тож і побажав сам собі смерти, кажучи: «Ліпше мені вмерти, аніж жити.»
- 9
- Бог промовив до Йони: «Чи слушно ти розсердивсь із-за тикви?» Він відповів: «Я розсердивсь через тикву так слушно, хоч би й умерти.»
- 10
- Тоді Господь сказав: «Тобі жаль тикви, дарма що ти не поравсь коло неї й не зростив її, - що за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.
- 11
- А мені б то не жаль було Ніневії, великого міста, в якому живе більше ста двадцяти тисяч душ, що не вміють розрізнити правиці від лівиці, - й худоби безліч?»
|