- Монолог Іова: щаслива людина
- 1
- І повів Іов далі свою мову і сказав:
- 2
- «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх,
як за тих днів, коли Бог мене хоронив був,
- 3
- коли над головою в мене сяяв його світич,
коли при його світлі я ходив у пітьмі!
- 4
- Такий, як за днів осени моєї,
коли Бог вітав над моїм наметом,
- 5
- коли Всевишній був іще зо мною
і круг мене були мої діти;
- 6
- коли у молоці купались мої ноги,
і скеля точила потоками олію!
- 7
- Як я, було, виходив до брами в місті,
встановлював мій ослін на майдані,
- 8
- хлопці, зобачивши мене, ніяковіли,
старі ж уставали - і залишалися стояти.
- 9
- Вельможі стримувались від розмови,
на уста клали собі руку.
- 10
- І голос старшин тихнув,
язик їхній прилипав до піднебіння.
- 11
- Вухо, що мене чуло, мене хвалило;
око, що мене бачило, свідчило про мене.
- 12
- Я бо рятував убогого, що кликав,
і сироту, й того, кому ніхто не допомагає.
- 13
- Хто гинув, того благословення сходило на мене,
і серцю вдовиці я давав відраду.
- 14
- Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене;
право моє було, мов мантія і корона.
- 15
- Я був сліпому оком,
кульгавому я був ногами!
- 16
- Я батьком був для вбогих,
я розглядав невідомого справу.
- 17
- Я торощив щелепи злому,
з зубів у нього виривав здобич.
- 18
- Я думав собі: Умру старим!
Днів моїх, як піску, буде багато.
- 19
- Мій корінь буде при воді відкритий,
роса у мене на галуззі заночує.
- 20
- Слава моя завжди буде відновлятись,
лук мій зміцніє в руці у мене.
- 21
- Вони мене слухали уважно
-замовкали, коли я їм радив.
- 22
- По моїй мові не говорили більше,
- крапля по краплі спадало на них моє слово.
- 23
- Вони, мов на дощ, на мене чекали,
і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній.
- 24
- Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться,
- веселости з мого обличчя не проганяли.
- 25
- Я призначав дорогу їм, я був їм головою.
Я жив, неначе цар при війську; куди б я їх тільки вів, - ішли за мною.»
|