- Християни - містична будівля 1-10; обов'язки супроти поган 11-12; супроти влади 13-17; повинності слуг 18-25
- 1
- Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
- 2
- жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
- 3
- якщо ви скуштували, який Господь добрий.
- 4
- Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
- 5
- А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
- 6
- Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний.
Хто вірує в нього, не осоромиться.»
- 7
- Вам, отже, що віруєте, - честь!
Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі,
- 8
- каменем спотикання і скелею падіння.
Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
- 9
- Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
- 10
- ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
- 11
- Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
- 12
- Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
- 13
- Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
- 14
- чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
- 15
- Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
- 16
- Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
- 17
- Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
- 18
- Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
- 19
- Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
- 20
- Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили?
Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога.
- 21
- Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
- 22
- той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
- 23
- хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
- 24
- він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились.
- 25
- Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.
|