- Нетривке життя людське
- 1
- «Чоловік, що родиться від жінки,
віком короткий і тривоги повний.
- 2
- Зростає, немов квітка, і в'яне,
і біжить тінню без упинку!
- 3
- І на такого відкриваєш твої очі,
тягнеш на суд із собою?
- 4
- Хто з нечистого може зробити чисте?
Ніхто!
- 5
- Коли йому дні визначені,
число місяців його тобі відоме, ти викреслив йому межу, якої він не переступить,
- 6
- то відверни від нього твої очі, залиш його,
покіль, як той поденник, він не скінчить дня свого.
- 7
- І дерево має надію;
воно, хоч зрубане, ще відродиться, і пагінці його рости не перестануть.
- 8
- Навіть як його корінь у землі постарівся,
і пень його у ґрунті струхлявів,
- 9
- але, скоро воно почує воду, знов зазеленіє
і поросте галуззям, наче молоденьке.
- 10
- А людина вмирає і лежить бездушна;
людина йде на той світ, - і де вона?
- 11
- Води зникають з моря,
ріки стають сухими, сохнуть;
- 12
- отак людина ляже і не встане;
покіль не щезнуть небеса, - не пробудиться, не підведеться від сну свого.
- 13
- Коли б уже ти сховав мене в Шеолі,
укрив мене, поки перейде гнів твій, призначив мені строк -потім згадати про мене!
- 14
- Коли хтось умре, хіба оживе знову?
Я б дожидав увесь час моєї служби, і аж поки не прийшла б для мене заміна.
- 15
- Ти кликнув би, і я тобі відповів би,
ти прагнув би діла рук твоїх.
- 16
- Замість, як нині, рахувати мої кроки,
ти не вважав би більше на гріх мій!
- 17
- І запечатаний у торбинці був би мій переступ,
мою провину ти перекреслив би!
- 18
- Та ба!
Як гора падає, валиться, і скеля зо свого місця сходить,
- 19
- води каміння витирають,
злива змиває з землі порох, так ти чоловіка надію нищиш.
- 20
- Кидаєшся на нього постійно, і він зникає,
змінюєш вид його і відсилаєш.
- 21
- Чи в честі його діти, він не знає,
чи в ганьбі, він не помічає.
- 22
- Він тільки відчуває біль свого тіла,
і його душа над ним самим ридає.»
|