- Ізраїльський цар Йорам 1-3; похід проти моавитян 4-27
- 1
- Йорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятому році Йосафата, царя юдейського, і царював 12 років.
- 2
- Він чинив зло в очах Господніх, однак же не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпа Ваала, що був поставив його батько.
- 3
- Та все ж держався він цупко гріхів, в які Єровоам, син Навата, ввів Ізраїля, і не відступив від них.
- 4
- Моавський цар Меса мав великі стада і платив ізраїльському цареві як данину 100 000 ягнят і вовну із 100 000 баранів.
- 5
- Як же вмер Ахав, моавський цар збунтувався проти ізраїльського царя.
- 6
- Вирушив цар Йорам того часу з Самарії та й зробив перегляд усього Ізраїля,
- 7
- а Йосафатові, юдейському цареві, послав так сказати: “Моавський цар збунтувався проти мене;
чи не підеш зо мною на війну проти моавитян?” Той відповів: “Піду. Як ти, так і я; як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.”
- 8
- Далі спитав: “Якою дорогою вирушимо?” Другий відповів: “Дорогою через едомську пустиню.”
- 9
- От і двигнулися ізраїльський цар, юдейський цар та едомський цар.
Ішли вони сім день обходом, і не стало води для війська й для скоту, що йшов за ними.
- 10
- Ізраїльський цар і каже: “Біда!
Скликав Господь трьох царів докупи, щоб видати їх Моавові в руки.”
- 11
- Йосафат же каже: “Чи нема тут якогонебудь Господнього пророка, щоб нам спитати Господа через нього?” І відповів один із слуг ізраїльського царя: “Є тут Єлисей, син Сафата, що подавав Іллі воду на руки.”
- 12
- Каже Йосафат: “У цього є слово Господнє.” От і пішли до нього ізраїльський цар і Йосафат, і едомський цар.
- 13
- Єлисей і каже ізраїльському цареві: “Що мені з тобою діяти?
Іди до пророків батька твого та до пророків матері твоєї.” Цар же ізраїльський йому на те: “Та ні бо! Господь скликав трьох царів, щоб видати їх Моавові в руки!”
- 14
- Єлисей каже: “Так певно, як живе Господь сил, що йому служу, якби я не важив на Йосафата, юдейського царя, то я б на тебе й не споглянув і не подивився.
- 15
- Покличте лишень мені грача на гуслах.” І як вдарив той у струни, зійшла рука Господня на Єлисея,
- 16
- і він мовив: “Так говорить Господь: Копайте в цій долині рови за ровами!
- 17
- Так бо говорить Господь: Ви не побачите ні вітру, ні дощу, а долина ця наповниться водою, так що питимете ви, ваше військо й ваш скот.
- 18
- Та це ще мала річ у Господа: він видасть Моава вам у руки.
- 19
- Ви зруйнуєте міста-твердині, всі кращі міста, позрубуєте плодючі дерева, позабиваєте джерела і всяке добре поле занапастите камінням.”
- 20
- І справді, другого дня вранці, коли ото приносять офіру, прийшла вода зо сторони Едому і земля сповнилась водою.
- 21
- Як же довідалися моавитяни, що царі наступають їх воювати, скликали всіх, що надавались до зброї, та й інших, і отаборились на границі.
- 22
- Вставши вранці, як зійшло сонце над водою, дивляться моавитяни - аж перед ними вода червона, немов кров,
- 23
- от і кажуть: “Це кров!
Певно царі вдарили один на одного й вчинили різанину між собою. Нуте ж тепер на здобич, моавитяни!”
- 24
- Та як вони наблизились до ізраїльського табору, ізраїльтяни встали й вдарили на моавитян так, що ті кинулися врозтіч від них.
Вони ж уганяли за моавитянами й громили їх.
- 25
- Міста поруйнували, кидали кожний по каменеві на всяке добре поле, аж поки його не позакидали, позабивали всі джерела, повирубували плодючі дерева.
Зостались тільки камінні мури з Кір-Харесету, та й ті пращовики обступили й заходилися розбивати.
- 26
- Побачив моавський цар, що не може далі воювати, тож узяв з собою 700 чоловік, озброєних мечами, щоб пробитись до едомського царя;
та не пощастило їм це.
- 27
- Тоді він узяв свого первородного сина, що мав царювати після нього, і приніс його у всепалення на мурі.
Це призвело до великого гніву на ізраїльтян, що відійшли від нього й повернулись у свою землю.
|