- Невідрадне становище апостолів
- 1
- Нехай, отже, кожний уважає нас як слуг Христових і завідувачів тайн Божих.
- 2
- Тим то вимагається від завідувачів, щоб кожний з них був вірний.
- 3
- Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський;
ба й сам себе я не суджу.
- 4
- Бо я не почуваю себе винним ні в чому, але я тим не виправданий.
Хто мене судить - це Господь.
- 5
- Тож не судіть нічого перед часом, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога.
- 6
- А те, брати, що я ото пристосував до себе й до Аполлоса - заради вас, щоб ви на нас навчилися, як сказано: «Нічого понад те, що написано»;
щоб ви не неслись гордо один над одного проти іншого.
- 7
- Хто бо тебе вирізняє?
Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?
- 8
- Ви вже наситилися!
Вже збагатилися! Без нас зацарювали! Коли б то вже зацарювали, щоб і ми разом з вами царювали!
- 9
- Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту;
ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям.
- 10
- Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні;
ми немічні, ви ж - міцні; ви славні, ми ж без чести.
- 11
- До сього часу ми голодуємо і спраглі і нагі;
нас б'ють, і ми скитаємось.
- 12
- Ми трудимося, працюючи власними руками;
нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо;
- 13
- нас ганьблять, а ми з любов'ю відзиваємося;
ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі.
- 14
- Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум.
- 15
- Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато;
бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі.
- 16
- Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.
- 17
- Власне, тому я і послав вам Тимотея, мою улюблену і вірну в Господі дитину;
він нагадає вам мої в Христі дороги, як я навчаю скрізь у кожній Церкві.
- 18
- Деякі загорділи, наче б я не мав прийти до вас уже більше.
- 19
- Але я незабаром до вас прийду, коли Господня на те воля, і спізнаю не слова загорділих, а й силу.
- 20
- Бо царство Боже не у слові, а в силі.
- 21
- Що ви хочете?
Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности?
|