- (103) Хвала Богові Творцеві
- 1
- Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,
- 2
- ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
- 3
- Ти збудував твої горниці в водах.
Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
- 4
- Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.
- 5
- Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.
- 6
- Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
- 7
- Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
- 8
- Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
- 9
- Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
- 10
- Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
- 11
- Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
- 12
- Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.
- 13
- Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх
- 14
- Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям;
щоб хліб із землі добували:
- 15
- вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
- 16
- Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
- 17
- На них гніздяться птиці;
бусли - на кипарисах їхнє житло.
- 18
- Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.
- 19
- Ти створив місяць, щоб значити пори;
сонце знає свій захід.
- 20
- Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
- 21
- Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.
- 22
- Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.
- 23
- Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.
- 24
- Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!
У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.
- 25
- Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.
- 26
- Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.
- 27
- Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
- 28
- Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
- 29
- Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій;
як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.
- 30
- Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.
- 31
- Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;
- 32
- спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.
- 33
- Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.
- 34
- Хай буде приємна йому моя пісня;
у Господі я веселитимусь.
- 35
- Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде.
Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
|