- Еліфаз картає Іова
- 1
- Заговорив Еліфаз із Теману й мовив:
- 2
- «І словом нам звернутися до тебе?
Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
- 3
- Оце навчав ти багатьох,
і скріпляв знеможені руки.
- 4
- Хто спотикався, словами ти підводив,
хистким колінам давав сили.
- 5
- Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий!
Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
- 6
- Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія?
Чи ж не твоє вповання - путів твоїх невинність?
- 7
- Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний,
і де праведні бували знищені?
- 8
- Оскільки сам я бачив: хто орав лихо
й сіяв загибель, той пожинав їх.
- 9
- Від Божого подуву вони гинуть,
від подиху гніву його зникають.
- 10
- Ревіння лева й голос леопарда вмовкає,
і зуби левенят кришаться.
- 11
- Лев гине без здобичі
й левенята йдуть урозтіч.
- 12
- І надійшло до мене стиха слово,
і я почув ледь-неледь щось із нього,
- 13
- серед примар, нічних привидів,
як на людей находить сон глибокий.
- 14
- Я задрижав і затремтів у страсі,
всі кості мої стряслися,
- 15
- і над моїм обличчям промайнув вітер,
волосся в мене стало дуба.
- 16
- Став хтось,
виду його я не міг розпізнати, привид, постать перед очима у мене і чую тихий голос:
- 17
- Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом?
Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
- 18
- Коли і власним слугам він не йме віри
і в ангелів своїх знаходить недоліки,
- 19
- оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах,
підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
- 20
- Між ранком та смерком на порох їх стерто,
і не помітиш, як загинули навіки.
- 21
- Мотуз від їхнього намету відривають,
і вони вмирають, бо немудрі.»
|