- Побратимство між Давидом та Йонатаном 1-16; Давид стає зятем Саула 17-30
- 1
- Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу.
- 2
- Саул узяв його того ж дня до себе й не дозволив йому вже повертатись до батька.
- 3
- Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу,
- 4
- і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого.
- 5
- Коли б Давид не виступав і куди б не посилав його Саул, то скрізь добре впорувався, так, що Саул настановив його над своїм військовим людом.
Увесь народ собі його вподобав, ба навіть і Саулові служаки.
- 6
- І от сталося, що вони йшли додому, коли Давид повертався, вбивши філістимлянина, вийшли жінки з усіх міст Ізраїля цареві Саулові назустріч, з радости ж: співали і танцювали під звуки бубнів та цимбалів.
- 7
- Жінки, танцюючи, повторювали приспів: «Саул побив тисячі, а Давид - десятки тисяч.»
- 8
- Саул дуже розсердивсь, і не сподобалось йому це слово.
Він сказав: «Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі, йому бракує хіба царства!»
- 9
- І з того часу дивився Саул на Давида скоса.
- 10
- Другого дня найшов злий дух від Бога на Саула, й він був не при собі серед дому;
Давид же грав на струнах, як і щодня, а в Саула був у руці спис.
- 11
- І метнув Саул списа, думаючи: «Приб'ю Давида до стіни!» Та Давид ухиливсь від нього два рази.
- 12
- І почав Саул боятися Давида, бо з ним був Господь, а від Саула відступив.
- 13
- Тоді Саул віддалив його від себе і зробив його тисяцьким: він завжди був на чолі свого загону
- 14
- До чого б Давид не брався, все йому щастило, й Господь був з ним.
- 15
- Саул же, бачивши, що йому щастить вельми, почав його боятись,
- 16
- а ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він і входив і виходив перед народом.
- 17
- Саул промовив до Давида: «Ось тобі, моя старша дочка Мерав: я дам її тобі за жінку, тільки мусиш мені бути добим витязем і Господні війни вести.» Сам же Саул думав: «Нехай не моя рука буде на ньому, а радше хай буде на ньому рука філістимлян.»
- 18
- Давид відповів Саулові: «Хто я такий і який мій рід - родина мого батька - в Ізраїлі, щоб мені бути царським зятем?»
- 19
- Та як настав час видавати Мерав, дочку Саула, за Давида, ЇЇ віддано за жінку Адрієлові з Мехоли.
- 20
- Тим часом Міхаль, дочка Саула, полюбила Давида, й як про це сповіщено Саула, це йому було довподоби.
- 21
- Саул бо думав: «Віддам її за нього, й вона буде йому сильцем і рука філістимлян буде на ньому.» От і сказав Саул до Давида вдруге: «Сьогодні станеш моїм зятем.»
- 22
- Саул звелів своїм слугам: «Говоріть потайки з Давидом таким робом: Цар прихильний до тебе, й усі його слуги тебе люблять.
Зробися, отже, царським зятем.»
- 23
- Слуги Саула передали ці слова Давидові на вухо, та Давид відповів: «Чи ж вам здається незначною річчю стати царським зятем?
Та я ж чоловік убогий і невидатний!»
- 24
- І переказали слуги Саулові: ось так, мовляв, говорив Давид.
- 25
- Тоді Саул сказав: «Скажіть Давидові: Цар не бажає весільного гостинця, а тільки сто обрізних шкірок філістимлянських, щоб помститись над царськими ворогами.» Саул же продумував, як би його зробити так, щоб Давид потрапив у руки філістимлянам.
- 26
- Його слуги донесли ці слова Давидові, й йому вподобалася справа - стати царським зятем.
Призначений час не минув іще,
- 27
- як Давид зібрався, двигнувся разом із своїми людьми, вбив двісті чоловік між філістимлянами й приніс двісті обрізних шкірок - повне число - цареві, щоб стати царським зятем.
І Саул дав йому свою дочку Міхаль за жінку.
- 28
- Бачив Саул і зрозумів, що Господь був із Давидом і що ввесь Ізраїль його любить,
- 29
- і почав ще більше боятись Давида й став йому ворогом назавжди.
- 30
- Філістимлянські князі й далі виступали в похід, але щоразу, як вони виступали, Давидові щастило понад усіх слуг Саула, й ім'я його стало вельми славним.
|