- Як Соломон дійшов до мудрости 1-21; означення мудрости 22-30
- 1
- Я теж людина смертна, як і всі інші,
первоствореного нащадок, який із землі походить. У материнському лоні уклалось моє тіло;
- 2
- за десять місяців стужавів я в крові -
із сім'я чоловіка й насолоди, що із сном приходить.
- 3
- Я теж, як народився, дихав спільним повітрям, і упав на землю, що всіх нас однаково приймає,
і перший крик мій - плач був, як у всіх дитяток.
- 4
- І вирощено мене в пелюшках старанно.
- 5
- Ніякий бо з царів не мав іншого початку існування.
- 6
- Один для всіх у життя вхід, подібний і вихід.
- 7
- Ось чому я моливсь, і дано мені розум,
візвав я, і дух мудрости зійшов на мене.
- 8
- Її волів я радше, ніж берла й престоли.
Багатство мав я за ніщо в порівнянні з нею.
- 9
- А й безцінне каміння я не поставив нарівні з нею,
бо все золото на світі перед нею - піску дрібка, а срібло - як болото, супроти неї.
- 10
- Я полюбив її понад здоров'я і вроду,
я волів її мати над світло, бо блиск від неї сну не знає.
- 11
- От і прийшли до мене з нею разом усі блага,
і в руках її багатство незліченне.
- 12
- Зрадів я тому всьому, бо то мудрість його приводить,
одначе я не відав, що це вона тому всьому мати.
- 13
- Чого я без облуди навчивсь, тим без жалю ділюся:
багатств її я не приховую.
- 14
- Вона бо для людей - скарб невичерпний.
Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять і єднаються з ним завдяки дарам її повчань.
- 15
- Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться,
і мислити думки, достойні дарувань, бо сам він провідник мудрости і керує мудрими.
- 16
- В руці його і ми, і слова наші,
і вся наша обачність, і хист до діла.
- 17
- Він бо мені дав справжнє знання того, що є,
і я знаю устрій та силу первнів,
- 18
- часів початок, кінець і середину,
зміни сонцезворотів і чергування пір року,
- 19
- круги років й розташування зір,
- 20
- природу тварин і гони звірів,
потугу духів і думки людей, різні рослини і властивості корінців.
- 21
- Усе, що тільки є тайне і явне, -пізнав я,
бо навчила мене творителька всього - мудрість.
- 22
- Є бо у ній дух розумний, святий,
однородний, многовидний, витончений, діяльний, проникливий, неоскверненний, ясний, недіткненний, добролюбний, бистрий,
- 23
- нестримний, доброчинний, чоловіколюбний,
постійний, певний, безжурний, всемогутній, вседоглядний, що пронизує всі духи розумні, чисті, щонайніжніші.
- 24
- Мудрість бо понад усякий рух рухливіша:
чистою вона крізь усе проходить, усе пронизує.
- 25
- Вона - подув Божої сили
і чистий виплив слави Вседержителя; тому нічого заплямленого не впаде на неї.
- 26
- Вона - вічного світла відблиск,
безплямне дзеркало Божого діяння і образ його доброти.
- 27
- Хоч і одна, вона все може;
і, залишившися сама в собі, вона все відновлює; вона з роду в рід у святі душі сходить і робить з них друзів Божих та пророків.
- 28
- Бо Бог лиш того любить, хто з мудрістю живе.
- 29
- Вона ж над сонце краща,
понад увесь зоряний світ. У порівнянні зо світлом вона з'являється перша,
- 30
- бо світло поступається ночі,
а мудрости зло не подолає.
|