- Олоферн виступає проти Ветулії
- 1
- На другий день Олоферн звелів усьому своєму війську й усьому своєму людові, тобто всім, що для спільної війни пристали були до нього, рушити на Ветулію, зайняти доступ в гори й розпочати війну з синами Ізраїля.
- 2
- І двигнулися того дня усі військові люди.
Було ж того війська 170 000 вояків піхотинців і 12 000 кінноти, окрім обозу й людей, що йшли за ними превеликою юрбою пішки.
- 3
- Вони продерлись у долину біля Ветулії, до джерела, й розтягнулись уширину від Дотаїму до Белбаїму, а вдовжину від Ветулії до Кіямону, що проти Ездрелону.
- 4
- Побачивши, що їх так багато, сини Ізраїля злякались вельми й говорили один до одного: «От тепер так злижуть вони всю землю!
Ніякі гори, хоч би які високі, ані байраки, ні горби не витримають під їхньою навалою!»
- 5
- Кожен ухопив свою військову зброю, і, запаливши вогонь на баштах, стояли вони всю ніч на варті.
- 6
- Наступного дня Олоферн вивів проти синів Ізраїля, що були в Ветулії, всю свою кінноту,
- 7
- розглянув доступи до їхнього міста, розслідив джерела вод, зайняв їх і поставив над ними стійки вояків, сам же повернувся до свого війська.
- 8
- Усі начальники синів Ісава, усі вожді народу Моава й воєводи Примор'я прийшли до нього й казали:
- 9
- «Нехай наш володар вислухає нас ласкаво, щоб у твоїм війську не було ні однієї рани.
- 10
- Народ бо цей синів Ізраїля звіряється не так на свої списи, як на шпилі в горах, де вони живуть, і видряпатись на шпилі їхніх гір нелегко.
- 11
- Ти, отже, володарю, не воюй з ними звичайним воєнним строєм, то й ні один з твоїх вояків не поляже.
- 12
- Стій табором, щади кожного мужа з твого війська.
Нехай твої слуги займуть водяне джерело, що б'є з підніжжя гори,
- 13
- бо звідти беруть воду всі мешканці Ветулії;
спрага їх присилує, і вони видадуть своє місто. А тоді ми й наші люди видряпаємось на найближчі гірські шпилі й розтаборимось на них завчасно, щоб не вийшов з міста ні один муж.
- 14
- Вони охлянуть з голоду, самі вони й їхні жінки та їхні діти, то й ще раніш, ніж на них прийде меч, вони будуть покотом лежати по вулицях своєї оселі.
- 15
- Отак ти відплатиш їм люто за те, що збунтувались і не вийшли тобі мирно назустріч.»
- 16
- Вподобалися слова їхні Олофернові й усім його старшим, і він звелів зробити так, як ті сказали.
- 17
- І рушив загін синів Аммона, а з ними 5 000 синів Ашшура.
Вони продерлись у долину й зайняли води та джерела вод синів Ізраїля.
- 18
- Вийшли й сини Ісава й сини Аммона та й продерлись у гори навпроти Дотаїму.
Деяких із своїх вони послали на південь і на схід навпроти Егребелу, що біля Хусу, на Мохмур-потоці, а решта асирійського війська отаборилась на рівнині й покрила всю землю. Шатра їхні та обози становили велелюдний табір, а була їх превелика сила.
- 19
- Сини Ізраїля візвали до Господа, свого Бога, бо впали були духом, тому що всі вороги їх оточили і не було їм змоги втекти від них.
- 20
- Асирійський табір - піхотинці, колісниці та кіннота, стояв навколо них 34 дні.
Тоді забракло у мешканців Ветулії води по жбанах,
- 21
- та й ритви спорожніли, так що вони не могли пити води досхочу навіть і один день, бо видавано їм воду в міру.
- 22
- їхні немовлята мліли, а жінки й хлопці знемагали від спраги;
вони падали на вулицях міста та при виході у брамі, бо не мали вже сили.
- 23
- Тоді увесь народ, хлопці, жінки й діти збунтувались проти Озії та начальників міста й заходилися голосно кричати та говорити перед усіма старшими:
- 24
- «Нехай Бог розсудить між вами й нами, бо ви вчинили нам велику кривду, не згадавши про мир з асирійцями.
- 25
- І от тепер нема нікого, щоб допомогти нам.
Бог видав нас їм у руки, щоб ми полягли перед ними від спраги й загинули.
- 26
- Покличте ж їх і видайте все місто на грабіж людям Олоферна й усьому його війську;
- 27
- ліпше нам стати їхнім лупом, бо хоч і станемо рабами, принаймні жити будемо й не будемо дивитися своїми очима на смерть наших немовлят і на те, як конають наші жінки та діти.
- 28
- Ми кличемо на вас свідками небо, землю, нашого Бога й Господа батьків наших, який карає нас за гріхи наші та й за провини батьків наших, щоб не вчинив він сьогодні так, як ми це сказали.»
- 29
- І, знявши плач великий серед зборів, ридали всі як один і сильним голосом взивали Господа Бога про допомогу.
- 30
- Тоді Озія промовив до них: «Бадьортеся, браття!
Ще п'ять день тримаймось мужньо, і Господь, Бог наш, змилується протягом їх над нами; він не покине нас зовсім.
- 31
- А як мине цей час, і помочі не буде нам, зроблю за вашими словами.»
- 32
- І відпустив він народ, кожного на своє місце;
хто пішов на мури, а хто на башти міста, жінок же з дітьми розіслали по хатах. У місті всі були вельми пригноблені.
|