- Притчі Агура
- 1
- Слова Агура, сина Яке, з Масси;
вирок чоловіка до Ітієла, до Ітісла і до Ухала:
- 2
- Справді я найдурніший з людей
і розуму людського нема в мене.
- 3
- Я мудрости не навчився
і знання святих я не маю.
- 4
- Хто вийшов на небо й спустився звідтіль?
Хто зібрав вітер у своїх жменях? Хто замкнув воду в свою одежу? Хто всі кінці землі поставив? Яке йому ім'я? І яке ім'я його сина, якщо ти знаєш?
- 5
- Кожне слово Боже випробуване;
він - щит для тих, що в нього захисту шукають.
- 6
- До слів його не додавай нічого,
а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.
- 7
- Двох речей прошу я в тебе;
не відмов мені їх, доки не умру я:
- 8
- неправду та брехливе слово віддали від мене;
не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба,
- 9
- щоб я, наситившись, тебе не зрікся,
та не сказав: “Хто Господь?” - або, збіднівши, не став красти та не безчестив імени Бога мого.
- 10
- Не обмовляй раба перед паном,
а то він проклене тебе, і ти будеш винним.
- 11
- Є виродки, що проклинають батька свого
і не благословлять матері своєї;
- 12
- є виродки, що себе чистими вважають,
хоч і не вмиті від бруду свого;
- 13
- є виродки, що вгору очі задирають,
свої повіки підводять;
- 14
- є виродки, що в них, неначе мечі - зуби,
немов ті ножі - ікли, щоб пожирати бідних на землі, з-між людей убогих.
- 15
- П'явка дві дочки має: “Давай!
Давай!” Три речі ненаситні, ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.
- 16
- Шеол, неплідная утроба,
земля води несита, та вогонь, який не каже: “Досить!”
- 17
- Око, що глузує з батька
й що неньці не кориться, - око те виклюють ворони в долині і пожеруть орлята.
- 18
- Троє речей для мене надто дивовижні,
ба й чотирьох не розумію:
- 19
- дороги орла на небі,
дороги гадини на скелі, дороги корабля посеред моря і дороги чоловіка до дівчини.
- 20
- Такий звичай у жінки-перелюбки:
їсть, обтирає рот свій і каже: “Я нічого злого не зробила!”
- 21
- Від трьох речей земля трясеться,
ба й чотирьох знести не може:
- 22
- раба, що зацарює;
безумного, коли наїсться до наситу;
- 23
- нелюбої, що вийде заміж,
і слугині, що успадкує по господині.
- 24
- Чотири є їх на землі маленьких,
але вони мудріші понад мудрих:
- 25
- мурашки, люд несильний,
а літом наготовлюють собі запаси;
- 26
- борсуки - народ слабенький,
а на скелях свої оселі мають;
- 27
- сарана царя не має,
а вся вона шерегами виходить;
- 28
- павук, що ти руками можеш узяти,
та він в палатах у царя буває.
- 29
- Троє є їх, що мають ходу гарну,
ба й четверо, що гарно ходять:
- 30
- лев, найсильніший між звірями,
ні перед чим не уступає;
- 31
- півень, що між курами похожає;
козел та цар, що перед народом виступає.
- 32
- Якщо ти здуру загнавсь у гніві,
а потім обміркував, то затули рота рукою.
- 33
- Бо коли збити молоко, виходить масло;
і коли натиснути носа, кров виступає; так, коли тиснути гнів, виникає сварка.
|