- Огненний стовп 1-4: смерть перворідних 5-19; інші іспити 20-25
- 1
- Одначе в твоїх святих було вельми багато світла.
Ті, чули їхній голос, хоч і не бачили їх з виду, і щасливими їх називали, бо вони не потерпіли.
- 2
- І дякували їм, що вони, хоч передше покривджені, зла не чинили,
та просили вибачити, що ворогували з ними.
- 3
- Ти замість пітьми дав їм стовп вогнегорючий,
щоб був провідником у незнаній подорожі та сонцем нешкідливим у їхній мандрівці славній.
- 4
- Бо справді тії заслужили, щоб у них забрати світло
та щоб самих їх у темряві закутати, - їх, що ув'язненими в темниці тримали твоїх дітей, через яких мало бути дане світові нетлінне світло закону.
- 5
- Коли вони вирішили повбивати священних немовлят,
і одне лиш дитя було виставлене та й те врятувалось, ти в них, каравши, забрав дітей силу і погубив їх разом у могутніх водах.
- 6
- Ніч та вже наперед була відома батькам нашим,
щоб підбадьорились, знаючи певно, яким повірили присягам.
- 7
- Народ твій очікував
спасіння праведних і ворогів погуби.
- 8
- Бо чим скарав ти наших противників,
тим нас прославив, покликавши до себе.
- 9
- І священні діти добрих жертвували потайки
та однодушно встановили цей закон Божий: що святі мають однаково й у щасті й у нещасті брати участь; і наперед вже виспівували похвальних пісень батьківських.
- 10
- У відповідь їм лунав безладний крик ворогів
і голосіння тих, що плакали по дітях.
- 11
- Та сама кара впала на раба й на пана,
і простолюдець, як і цар, терпів те саме.
- 12
- Всі однаково мали безліч померлих однаковою смертю;
щоб їх поховати, не вистачало живих, бо в одну мить загинули їхні щонайкращі діти.
- 13
- Отож ті, що через чари не вірили,
коли прийшла смерть на перворідних, визнали, що цей народ - син Божий.
- 14
- Тоді, як мирна тиша все повила,
і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу,
- 15
- твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів,
як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої країни, несучи гострий меч -твій невідкличний наказ.
- 16
- Стало воно (там), і все сповнило смертю.
Воно торкалось неба і проходило землею.
- 17
- Тоді негайно збентежили їх примари страшних снів
і неуявленні страхи на них напали.
- 18
- І хто б де не впав, простягнувшись напів мертвий,
- тим виявляв, що саме спричинило смерть.
- 19
- Бо сни, що їх тривожили, наперед це звістили,
щоб вони не загинули, не знавши, чому страждають так тяжко.
- 20
- Однак і праведних спіткала проба смерти,
і сила їх загинула в пустині; та гнів не був довготривалий,
- 21
- бо вмить за них почав битись муж бездоганний,
взявши своєї служби зброю, - молитву і спокутний ладан, - він протиставився гніву й поклав кінець нещастю, чим довів, що він твій слуга.
- 22
- А подолав він те нещастя не міццю тіла,
ані силою якоїнебудь зброї, але словом здержав того, що карав їх, нагадавши клятьби й союзи з батьками.
- 23
- Бо як мерці один на одному вже купами лежали,
він став посередині, зупинив гнів, і перетяв їм до живих дорогу.
- 24
- На його ж довгій шаті був світ увесь,
слава батьків - вирита на чотирьох рядах каменів, і твоя велич на діядемі, на голові в нього.
- 25
- Від того згубник назад подався, злякався того,
бо сама проба гніву була вистачальна.
|