- Чеснота Іова
- 1
- «Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!
- 2
- І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?
- 3
- Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?
- 4
- Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
- 5
- Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?
- 6
- Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!
- 7
- Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма,
- 8
- то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
- 9
- А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, -
- 10
- то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!
- 11
- Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,
- 12
- вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.
- 13
- Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,
- 14
- то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?
- 15
- Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
- 16
- Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?
- 17
- Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?
- 18
- Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!
- 19
- Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,
- 20
- хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
- 21
- А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, -
- 22
- то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!
- 23
- Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!
- 24
- Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти - моя безпека,
- 25
- коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,
- 26
- коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,
- 27
- і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, -
- 28
- це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.
- 29
- Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, -
- 30
- я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?
- 31
- Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?
- 32
- Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.
- 33
- Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,
- 34
- боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
- 35
- О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
- 36
- Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе.
- 37
- Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!
- 38
- Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,
- 39
- бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, -
- 40
- то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю - бур'ян!»
|