- Чудо з сокирою 1-7; Єлисей та арамійці 8-23; облога Самарії 24-33
- 1
- Пророчі учні сказали Єлисеєві: “Як бачиш, місце, де живемо ми при тобі, тісне для нас.
- 2
- Дозволь, отже, піти нам на Йордан і взяти кожному по деревині, щоб спорядити нам там місце, де б могли осістись.” А він сказав: “Ідіть.”
- 3
- Один з них просить: “Зроби нам ласку, іди з твоїми слугами.” І він сказав: “Добре, я піду.”
- 4
- От і пішов з ними.
Прийшли вони на Йордан і заповзялися рубати дерево.
- 5
- Тим часом, як один рубав деревину, сокира впала в воду, і він скрикнув: “Ой, пане!
Та вона ж позичена!”
- 6
- Божий чоловік каже: “Де вона впала?” Той показав йому місце.
Тоді Єлисей зрубав шматок дерева, кинув туди - і сокира сплила.
- 7
- Він і каже: “Лови!” Той простяг руку й узяв її.
- 8
- Одного разу, коли арамійський цар воював проти Ізраїля, порадив він своїм слугам: “Зробіть засідку ось там і там.”
- 9
- Та Божий чоловік послав до ізраїльського царя сказати: “Бережись проходити тим місцем, бо арамії сидять там у засідці.”
- 10
- Ізраїльський цар послав вивідати те місце, що вказав йому Божий чоловік.
І так попереджав він його, і цар устерігся. Так не раз і не два.
- 11
- Серце арамійського царя стривожилось цим.
Скликав він своїх слуг і каже до них: “Чи не могли б ви мені сказати, хто мене зраджує ізраїльському цареві.”
- 12
- Один із його слуг відповів: “Та ніхто ж інший, пане мій, царю, як пророк Єлисей, що в Ізраїлі!
То він доносить ізраїльському цареві навіть слова, які ти промовляєш у себе в спальні.”
- 13
- І повелів цар: “Ідіте та подивіться, де він.
Пошлю за ним, щоб його взяли.” Як же донесли йому: “Ось він у Догані”,
- 14
- - то послав він туди коней, колісниці й багато військових.
Прибули вони вночі й оточили місто.
- 15
- Другого дня встав Божий чоловік уранці й вийшов - аж ось військові з кіньми й колісницями облягли навкруги місто.
Слуга йому каже: “Горе, мій пане! Що нам оце чинити?”
- 16
- Він же сказав: “Не бійся, бо тих, що з нами, більш, ніж тих, що з ними.”
- 17
- І почав Єлисей молитись і сказав: “Господи!
Відкрий йому очі, щоб він бачив!” І відкрив Господь слузі очі, й дивиться він - гора навколо Єлисея, повна коней й вогненних колісниць.
- 18
- Як же арамії пустились проти Єлисея, він молився до Господа, промовлявши: “Побий, благаю, цих людей сліпотою!” І вдарив їх Господь сліпотою за словом Єлисея.
- 19
- Тоді Єлисей сказав їм: “Це не та дорога, це не те місто.
Ідіть за мною, я вас приведу до того чоловіка, що ви шукаєте.” І привів їх у Самарію.
- 20
- А як прийшли вони в Самарію, Єлисей сказав: “Господи!
Відкрий їм очі, щоб вони бачили!” І відкрив їм Господь очі, й побачили, що були посеред Самарії.
- 21
- Побачивши їх, ізраїльський цар спитав Єлисея: “Чи мені їх вистинати, батьку?”
- 22
- Він же відповів: “Не вбивай їх!
Хочеш убити тих, яких не взяв у полон твоїм мечем і твоїм луком? Постав перед ними хліб і воду, нехай їдять і п'ють, і нехай собі йдуть до свого пана.”
- 23
- І справив їм бучний бенкет, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пішли вони до свого пана.
З того часу арамії не сміли більш робити наскоків на Ізраїльську землю.
- 24
- Після цього Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе своє військо, двигнувся та й обложив Самарію.
- 25
- Настав великий голод у Самарії.
Облога була така тяжка, що осляча голова коштувала 80 срібних шеклів, а чвертка каву дикої цибулі - 5 срібних шеклів.
- 26
- І як ізраїльський цар проходив раз по мурі, заголосила до нього якась жінка: “Поможи, пане мій, царю!”
- 27
- Він відповів: “Коли тобі не допоможе Господь, то звідки я тобі поможу?
З току чи чавила?”
- 28
- Потім спитав її цар: “Що тобі?” А та: “Оця жінка мені сказала: Дай твого сина, ми його з'їмо сьогодні, а завтра з'їмо мого сина.
- 29
- От ми й зварили мого сина, і з'їли;
а як на другий день я їй сказала: - давай сюди твого сина, ми з'їмо його, - то вона сховала свого сина.”
- 30
- Як же почув цар слова жінки, роздер на собі одежу;
він же ходив по мурі, і народ бачив, що під сподом на його тілі було вереття.
- 31
- І сказав він: “Нехай Бог зробить мені сяк і так, та ще й причинить, коли голова Єлисея, сина Сафата, зостанеться сьогодні на плечах у нього.”
- 32
- Тим часом, як Єлисей сидів у своїй хаті, й старші сиділи в нього, послав цар поперед себе чоловіка.
Та перш, ніж посланець увійшов до Єлисея, цей сказав старшим: “Гляньте, той син душогубця послав до мене чоловіка, щоб стяти мені голову. Глядіть же, як тільки посланець надійде, зачиніть двері й відіпхніть його дверима! Чи ж ви не чуєте за ним кроків його пана?”
- 33
- Ще він говорив до них, а вже прибув цар до нього й каже: “Бачиш яке лихо від Господа!
Чого ж мені ще звірятись на Господа?”
|