- (136) Туга вигнанців за рідним краєм
- 1
- Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
- 2
- На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
- 3
- Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
- 4
- Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
- 5
- Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
- 6
- Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
- 7
- Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
- 8
- О дочко вавилонська, руїннице!
Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
- 9
- Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.
|