- Ананія і Сафіра 1-11; зріст першої громади 12-16; ув'язнення апостолів 17-33; порада Гамалиїла 34-42
- 1
- Один чоловік, на ім'я Ананія, з своєю жінкою Сафірою продав маєток
- 2
- і сховав дещо з ціни, - а знала про те і його жінка;
решту ж приніс і поклав у ногах апостолів.
- 3
- Тоді Петро сказав: «Ананіє, чому то сатана наповнив твоє серце, щоб обманути Святого Духа і ховати частину ціни поля?
- 4
- Хіба те, що ти мав, не твоє було, і коли його продав, гроші не були у твоїй владі?
Чому ж ото ти зважився у своєму серці на той учинок? Ти обманув не людей, а Бога.»
- 5
- Почувши ці слова, Ананія впав та й умер.
І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.
- 6
- Тоді молодші встали, обгорнули його, взяли набік і поховали.
- 7
- Через яких може три години, не знаючи, що сталося, увійшла його жінка.
- 8
- Озвався Петро до неї: «Скажи мені, чи ви за стільки то були продали поле?» Вона відповіла: «Так, за стільки.»
- 9
- Тоді Петро до неї: «Як то, що ви змовилися, щоб спокушувати Господнього Духа?
Ось ноги тих, що поховали твого чоловіка на порозі, вони й тебе винесуть.»
- 10
- І вмить вона впала йому в ноги та й умерла.
Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка.
- 11
- Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.
- 12
- Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі.
Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона,
- 13
- і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати;
однак народ хвалив їх вельми.
- 14
- Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків;
- 15
- так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на когонебудь з них упала.
- 16
- Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.
- 17
- Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, - то була секта садукеїв, - і, повні заздрощів,
- 18
- наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в'язниці.
- 19
- Але вночі ангел Господень відчинив двері в'язниці й, вивівши їх, мовив:
- 20
- «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього.»
- 21
- Почувши це, вони удосвіта ввійшли у храм і почали навчати.
Тим часом прийшов первосвященик і ті, що були з ним, скликали синедріон і всіх старших синів Ізраїля і послали у в'язницю привести їх.
- 22
- Та як слуги прибули, не знайшли їх у в'язниці і, повернувшися, оповіли:
- 23
- «В'язницю ми знайшли замкнену з усякою безпекою і сторожів на варті при дверях, та, відчинивши, всередині ми не знайшли нікого.»
- 24
- Почувши ці слова, наставник храму і перовосвященики збентежилися, (не знаючи), що воно могло статися.
- 25
- Аж тут прибув хтось і звістив: «Он ті мужі, яких ви вкинули у в'язницю, стоять у храмі і народ навчають.»
- 26
- Тоді наставник пішов із слугами, привів їх, та не насильно, боялись бо народу, щоб не побив їх камінням.
- 27
- Привівши їх, поставили перед синедріоном, а первосвященик спитав їх:
- 28
- «Чи ж ми не були вам заборонили строго цим ім'ям не навчати?
І ось ви вашою наукою сповнили Єрусалим і хочете навести на нас кров цього чоловіка!»
- 29
- Озвавшись тут Петро й апостоли, сказали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!
- 30
- Бог батьків наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.
- 31
- Його Бог підняв правицею своєю, як князя і Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів.
- 32
- І ми свідки цих подій, і Дух Святий, що його Бог дав тим, які йому коряться.»
- 33
- Почувши це, вони розлютилися і задумали їх убити.
- 34
- Тоді один фарисей, на ім'я Гамалиїл, законовчитель, поважаний усім народом, устав серед синедріону, повелів вивести на хвилину людей,
- 35
- і сказав до них: «Мужі ізраїльські!
Зважайте на те, що маєте робити цим людям.
- 36
- Останніми цими днями встав був Тевда і казав, що він хтось великий;
до нього пристало яких чотириста чоловіка; його вбито, й усі, що за ним тягнули, розпорошилися і зійшли нінащо.
- 37
- А після цього, під час перепису, устав був Юда галилейський і потягнув народ за собою, але й він загинув, і всі ті, що за ним тягнули, були розігнані.
- 38
- Отож, я нині кажу вам: Зоставте тих людей, лишіть їх, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона сама собою розпадеться.
- 39
- Коли ж від Бога, ви не здолієте звести їх зо світу, - щоб ви часом не стали противниками Бога.» Послухалися вони його ради.
- 40
- І, прикликавши апостолів, вибили їх і, заборонивши говорити в ім'я Ісуса, відпустили.
- 41
- Вийшли апостоли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім'я Ісуса.
- 42
- І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Христа Ісуса.
|