- Людина й створіння 1-15; для Бога все явне 17-23; милосердя супроти розкаяних 24-32
- 1
- Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає.
- 2
- Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі.
- 3
- Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.
- 4
- Страх перед ними вклав він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством.
- 5
- Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце - щоб розважати.
- 6
- Розумною наукою він їх наповнив, - що добре і що зле, вказав він їм.
- 7
- Світло вклав він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич.
- 8
- Хвалитимуть вони його ім'я святе, оповідаючи про діл його велич.
- 9
- Він їм надав так само й розуміння - життєвий закон передав їм у спадщину.
- 10
- Уклав він із ними вічний союз, навчивши їх судів своїх.
- 11
- Очі їхні бачили велич його слави, а вуха їхні чули голос його слави.
- 12
- Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливости!» - і дав кожному з них заповіді щодо ближнього.
- 13
- Їхні путі перед ним завжди - від його очей скритись не можуть.
- 14
- Вождя настановив він кожному народові,
- 15
- але часткою Господа є Ізраїль.
- 16
- Усі діла їхні перед ним - як сонце;
очі його безнастанно на їхніх дорогах.
- 17
- Не сховались від нього їхні кривди, і всі гріхи їхні - перед Господом.
- 18
- Милостиня мужа - як печать при ньому, і добродійство людини береже він, мов зіницю ока.
- 19
- А по тому він устане і їм відплатить, - що вони заслугували, воздасть їм поголовне.
- 20
- Та тим, які каються, він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію.
- 21
- Навернися до Господа й покинь гріхи;
- 22
- молися перед ним і зменшуй упадки.
- 23
- Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе не терпи гидоти.
- 24
- Хто ж буде хвалити Всевишнього в аді замість тих живих, які віддають йому шану?
- 25
- Від померлого, якого немає - і хвала не існує:
- 26
- хвалитиме Господа - живий та здоровий!
- 27
- Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!
- 28
- Бо чоловік не може в собі всього мати,
- 29
- тому що син людський - не безсмертний.
- 30
- Що ясніше за сонце?
А й воно затемнюється. Тіло ж і кров - ті про зло лиш міркують.
- 31
- За силами небесних висот він наглядає, сукупність же людська - земля лиш та попіл.
|