- Ірод про Ісуса 1-2; смерть Йоана Христителя 3-12; перше помноження хлібів 13-21; Ісус іде водою 22-36
- 1
- Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,
- 2
- і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель!
Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”
- 3
- Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;
- 4
- Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”
- 5
- Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.
- 6
- Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;
- 7
- отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.
- 8
- Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”
- 9
- І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –
- 10
- тож послав стяти голову Йоанові в темниці.
- 11
- Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.
- 12
- І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його;
і пішли та сповістили про те Ісуса.
- 13
- Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце;
народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.
- 14
- А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.
- 15
- Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже.
Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”
- 16
- А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”
- 17
- Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”
- 18
- Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”
- 19
- І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.
- 20
- Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.
- 21
- Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.
- 22
- І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.
- 23
- І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті.
Як звечоріло, він був там сам один.
- 24
- Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.
- 25
- О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.
- 26
- Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись.
“То привид!” – заговорили й закричали з переляку.
- 27
- Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”
- 28
- Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”
- 29
- “Підійди!” – сказав Ісус.
І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;
- 30
- але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”
- 31
- Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре;
чого засумнівався?”
- 32
- І як увійшли до човна, вітер ущух.
- 33
- А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”
- 34
- І перепливши, прибули в землю генезаретську.
- 35
- Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього.
І принесли до нього всіх недужих
- 36
- та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу.
І скільки їх доторкалося, одужували.
|