- Посвячення первенців Господеві 1-16; по дорозі до Червоного моря 17-22
- 1
- І промовив Господь до Мойсея, кажучи:
- 2
- "Посвяти мені всіх первенців;
усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє."
- 3
- І промовив Мойсей до людей: "Пам'ятайте на той день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому неволі;
бо могутньою рукою вивів вас Господь звідти; тож не їжте нічого квашеного.
- 4
- Сьогодні, в місяці Авів, ви виходите.
- 5
- І коли введе тебе Господь у землю Ханаанську, Хеттитську, Аморійську, Хіввійську й Євусійську, яку поклявсь твоїм батькам тобі віддати, в землю, що тече молоком та медом, заховуватимеш у цьому місяці такий обряд:
- 6
- сім днів їстимеш опрісноки, а сьомого дня свято в честь Господа.
- 7
- Сім днів їстимеш опрісноки, і нічого квашеного, щоб і не видко було в тебе;
дріжджів щоб не видно було в тебе по всій твоїй країні.
- 8
- І поясниш синові твоєму у той день, кажучи: Це за те, що Господь учинив мені, коли я виходив з Єгипту.
- 9
- Нехай це буде знаком на руці твоїй і пам'яткою між очима в тебе, щоб закон Господній був в устах твоїх: могутньою бо рукою вивів тебе Господь з Єгипту.
- 10
- Ти допильнуєш цієї установи в свою пору з року в рік.
- 11
- А як приведе тебе Господь у землю Ханаанську, як то клявся тобі й батькам твоїм, та й дасть її тобі,
- 12
- відділиш усе, що вперше виходить із матірнього лона, Господеві;
з усіх первістків твого скоту самці будуть Господеві.
- 13
- Всяке осля-первісток викупиш ягням: коли ж не викупиш, скрутиш йому шию.
Всякого людського первенця з-поміж синів твоїх маєш викупити.
- 14
- І як спитає тебе син твій узавтра: Що воно таке?
- скажеш йому: Могутньою рукою вивів нас Господь з Єгипту, з дому неволі.
- 15
- А тому, що фараон уперся не відпустити нас, Господь побив усіх первенців у землі Єгипетській, від первенця людини до первістка скотини;
тим і приношу в жертву Господеві всіх первістків самчиків, а всіх первенців із моїх синів викуповую.
- 16
- Нехай це буде знаком на руці твоїй, і печаттю між очима твоїми;
могутньою бо рукою вивів нас Господь з Єгипту."
- 17
- Як відпустив фараон людей, Бог не повів їх по дорозі до землі Филистимлянської, хоч вона і ближча;
бо, сказав собі Бог, народ розкається, як прийдеться йому воювати, та й захоче повернутися в Єгипет.
- 18
- І звернув Бог народ на шлях у червономорську пустиню.
Отож добре вистроєні вийшли сини Ізраїля з Єгипетської землі.
- 19
- Забрав Мойсей і Йосифові кості з собою, бо клятвою такою заприсяг він синів Ізраїля: "Коли Бог колись помилує вас, то винесіть із собою кості мої звідси."
- 20
- І вирушили вони з Суккота та й отаборились в Етамі, уз край пустині.
- 21
- Господь же йшов перед ними вдень хмаровим стовпом, щоб проводжати їх у дорозі, а вночі вогненним стовпом, щоб їм присвічувати;
так що вони могли йти і вдень і вночі.
- 22
- І не зникав хмаровий стовп задня, і стовп вогненний уночі перед народом.
|