- Руїна жертовників.
Падіння царства
- 1
- Ізраїль був розкішною лозою, що плоди родила гойно.
Але що більш плодів було в нього, то більше жертовників він намножив; що кращою була земля в нього, то кращими були божки в нього.
- 2
- Серце в них подвійне: вони тепер будуть покутувати.
Він повалить їхні жертовники і зруйнує бовванів їхніх.
- 3
- Певно будуть тепер казати: «Царя в нас немає, тому, що Господа ми не боялись.
Та й цар - що може він для нас зробити?»
- 4
- Пусті слова зводять, нещиро присягають, чинять умови: право буяє, немов отруйне зілля на бороздах у полі.
- 5
- З-за бичка Бет-Авену будуть у страху мешканці Самарії.
Народ бо за ним буде в жалобі, жерці його за ним тремтітимуть, - за його славою, бо відійшла від нього.
- 6
- Та й його самого віднесуть в Ашшур - як бранку великому цареві.
Ефраїм сорому зазнає, Ізраїль застидається свого заміру.
- 7
- А цар Самарії зникне, немов піна на воді.
- 8
- Будуть спустошені узвишшя безбожности, - той гріх Ізраїля!
Глоди й будяки зійдуть на їхніх жертовниках. Вони скажуть горам: «Покрийте нас!» - а пагорбам: «Упадіте на нас!»
- 9
- Вже від днів Гівеа ти согрішив, Ізраїлю!
Там вони й зостались. Чи не досягне їх війна в Гівеа, тих дітей зухвальства?
- 10
- Коли захочу, я їх покараю.
Народи проти них зберуться, як їх каратимуть за їхню вину двоїсту.
- 11
- Ефраїм - добре освоєна ялівка, що любить молотити.
Я накладу ярмо на її пишну шию, на Ефраїмі будуть їздити верхи. Юда буде орати, а Яків волочити.
- 12
- Засійте собі правду, жніть плід любови, розоріть собі цілину.
Бо час шукати Господа, поки він прийде й виллє на вас дощеві справедливість,
- 13
- Ви орали безбожність, жали беззаконність і їли плід брехень.
Що ти звірявсь на твої колісниці, на многоту твоїх вояків, -
- 14
- то метушня у твоїм війську здійметься;
спустошені будуть усі твої твердині, як Салман зруйнував був Бет-Арбел у день бою; мати була з дітьми розбита.
- 15
- Таке зробив вам Бетел за вашу страшну злобу.
Удосвіта з царя Ізраїля й сліду не стане.
|