- Мудрість у законі 1-4; кара не на довгий час 5-9; голосіння Єрусалиму 10-13; провід у дорозі 14-16; Божа допомога 17-20; визволення наближається 21-35; поворот виселенців 36-37
- 1
- Вона - це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно.
Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті що покидають її, повмирають.
- 2
- Повернись, Якове, вхопись її;
простуй до її блиску, до її світла.
- 3
- Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг - народові чужому!
- 4
- Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, - бо те, що вгодне Богові, знане нам!
- 5
- Бадьорся, мій народе, пропам'ятко Ізраїлів!
- 6
- Ви були продані народам не на загин, але через те, що прогнівили Бога, вас ворогам віддано.
- 7
- Ви бо роздратували того, хто створив вас, жертвувавши не Богові, а демонам.
- 8
- Забули того, що годував вас, відвічного Бога, і засмутили Єрусалим, вашу годувальницю.
- 9
- Бо, бачивши той гнів, який зійшов на вас від Бога, вона мовила: «Послухайте, сусідки Сіону!
Навів Бог на мене великий смуток.
- 10
- Я бачила неволю моїх синів і моїх дочок, яку наслав на них Предвічний.
- 11
- Я з радістю годувала їх, а відпустила із плачем та смутком.
- 12
- Ніхто хай не радіє надо мною, що стала удовою, покинутою всіма.
З-за гріхів дітей моїх я опустіла, бо відхилились вони від Божого закону;
- 13
- про його заповіді знати не хотіли, шляхом його велінь не простували, ані стежками навчань не ступали, по його правді.
- 14
- Хай прийдуть сусідки Сіону!
Згадайте про неволю моїх синів і дочок, яку зіслав на них Предвічний.
- 15
- Бо він наслав на них народ здалека, народ зухвалий, чужомовний який до старих не має шани, який до дітей милосердя не має;
- 16
- який забрав геть улюбленців удовиці і лишив її самітною, без дочок.
- 17
- Як мені допомогти вам?
- 18
- Той, хто попустив на вас оті лиха, визволить вас із рук ворогів ваших.
- 19
- Рушайте, діти, рушайте, а я, полишена, залишуся самотою!
- 20
- Я скинула одежу щастя, накинула свою молитовну волосяницю;
взиватиму до Вічного по всі дні мої.
- 21
- Бадьортеся, діти, закликайте до Бога!
Він визволить вас від насильства, від рук ворожих.
- 22
- Бо я сподіваюсь від Предвічного для вас рятунку, і прийде мені радість від Святого через ту милость, що надійде вам незабаром від Предвічного, вашого Спасителя.
- 23
- Я випровадила вас із смутком та сльозами, та Бог мені вас, із радістю і веселощами, поверне назавжди.
- 24
- Бо як нині сусідки Сіону бачать полон ваш, так узріють вони незабаром, зіслане Богом, спасіння, яке прийде до вас із славою великою та Вічного блиском.
- 25
- Мої діти, терпляче переносіте гнів, що прийшов на вас від Бога.
Переслідував тебе ворог твій, але ти скоро його загибель побачиш і на карк йому наступиш.
- 26
- Мої ніжні діти ходили дорогами тряскими, їх ухоплено, неначе череду, яку ворог забирає.
- 27
- Бадьортеся, дітки, закликайте до Бога, бо той, хто попустив на вас це лихо, про вас згадає!
- 28
- А що ваша думка була звернена на те, щоб блукати геть від Бога, то, навернувшись, удесятеро більш його шукайте.
- 29
- Бо той, хто попустив на вас нещастя, поверне вам спасіння й радість вічну.»
- 30
- Бадьорся, Єрусалиме, бо той, хто тобі дав ім'я, тебе потішить.
- 31
- Горе тим, які тебе утискали і раділи твоїм падінням!
- 32
- Горе містам, яким служили твої діти!
Горе місту, яке твоїх синів узяло в полон!
- 33
- Бо як воно раділо твоїм падінням і веселилось твоїм занепадом, так буде сумувати над власним запустінням.
- 34
- Я заберу в нього радість велелюдного міста, і його бундючність обернеться на смуток.
- 35
- Вічного вогонь опаде його багатоденне, демони житимуть у ньому довгочасно.
- 36
- Поглянь на схід, Єрусалиме, подивися на радість, що йде тобі від Бога!
- 37
- Ось бо повертаються твої сини, яких ти була відпустила.
Повертаються громадою зі сходу на захід, на веління Святого, радіючи Божого славою.
|