- Іов удруге відповідає Еліфазові
- 1
- Заговорив Іов і мовив:
- 2
- «Чув я багато вже такого,
гіркі з вас усіх утішителі!
- 3
- Чи буде край словам на вітер?
Яка біда спонукує тебе відповідати?
- 4
- Я теж базікав би, як ви,
якби ви були на моєму місці. Я б теж засипав вас словами, кивав над вами б головою
- 5
- та додавав би вам відваги моїми устами
й не перестав би рухати губами.
- 6
- Та чи я говорю - не притихає біль мій,
чи мовчу - він мене не покидає.
- 7
- Ось і тепер виснажив мене завидющий,
уся його ватага мені допікає.
- 8
- Він устає свідком проти мене,
кидає мені ввічі клеветою.
- 9
- Гнів його рве й лютує проти мене,
він скрегоче на мене зубами. Противники мої очима блискають на мене,
- 10
- роззявили на мене свою пащу,
у з.іевазі б'ють мене по щоках, зібравшися на мене разом.
- 11
- Бог видав мене нечестивцям,
у руки безбожникам мене кинув.
- 12
- Я був щасливий, та він струсив мене,
схопив мене за шию і розбив на кавалки, прицілом собі мене поставив.
- 13
- Стріли його мене навколо оточили,
він прошиває моє нутро без пощади, він жовч мою на землю розливає.
- 14
- Він пробиває в мені пролом за проломом,
мов велетень, кидається на мене.
- 15
- Веретище я зшив собі на шкіру,
й обличчя своє занурив у порох.
- 16
- Вид мій почервонів від плачу,
на віях моїх тінь смерти, -
- 17
- хоч і нема в руках у мене насильства,
і хоч молитва моя чиста!
- 18
- Земле, не закривай моєї крови,
і хай не буде місця для мого крику.
- 19
- Тепер також на небі є у мене свідок,
мій оборонець на висотах.
- 20
- Думки мої глибокі - мої оборонці,
і око моє ллє до Бога сльози.
- 21
- О, якби чоловік міг правуватись з Богом,
як людський син із своїм ближнім!
- 22
- Іще бо кілька літ, що прийдуть,
і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»
|