- Злагіднення кари винуватцеві 1-11; апостоли - Божі пахощі 12-17
- 1
- Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку;
- 2
- бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?
- 3
- Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість;
бо я відносно вас певний, що моя радість - радість усіх вас.
- 4
- З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози - не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.
- 5
- Коли ж хтось і засмутив, не мене засмутив, але - щоб не перебільшувати - почасти вас усіх.
- 6
- Досить такому тієї кари, яку наклала більшість;
- 7
- так що, навпаки, краще вам простити та втішити, щоб надто великий смуток не зламав такого.
- 8
- Тому благаю вас: Покажіть йому любов.
- 9
- На те бо я і написав вам, щоб випробувати вас, чи ви слухняні в усьому.
- 10
- Кому, отже, прощаєте, то і я прощаю;
бо коли я простив, - оскільки мав я щось прощати, - то ради вас зробив те перед обличчям Христовим,
- 11
- щоб нам не впасти жертвою сатани, бо задуми його нам добре відомі.
- 12
- Прибув ото я в Троаду, щоб проповідувати Євангелію Христову;
та хоч двері були мені відчинені в Господі,
- 13
- я не мав спокою для свого духа, бо не знайшов там Тита, брата мого, і, попрощавшися з ними, пішов у Македонію.
- 14
- А Богові подяка, який у Христі завжди веде нас у своїм переможнім почеті й через нас на кожному місці виливає запахущість свого знання.
- 15
- Бо ми для Бога -пахощі Христові серед тих, що спасаються, і серед тих, що гинуть.
- 16
- Для одних запах, що від смерти веде до смерти, а для інших - запах, що від життя веде до життя.
Хто, отже, здатний до цього?
- 17
- Ми не такі, як багато інших, що торгують словом Божим;
ми щиро, ми від Бога говоримо, перед Богом, у Христі.
|