- (37) Грішник, покараний, молиться 2-5; оповідає про свою біду 6-13; він покладається на Бога 14-17; благання 18-23
- 1
- Давида.
На спомин.
- 2
- О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
- 3
- Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
- 4
- Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;
немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
- 5
- Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
- 6
- Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
- 7
- Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
- 8
- Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
- 9
- Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
- 10
- О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
- 11
- Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.
- 12
- Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
- 13
- І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють;
і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
- 14
- Я, немов глухий, не чую;
і як німий, що уст своїх не відкриває.
- 15
- Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
- 16
- На тебе бо, о Господи, я уповаю;
ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
- 17
- Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога;
нехай не несуться проти мене.”
- 18
- Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
- 19
- Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
- 20
- А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі;
чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
- 21
- І ті, що злом оддячують за добро, - вони проти мене, бо я про добро дбаю.
- 22
- Не покидай мене, о Господи;
мій Боже, не віддаляйсь від мене!
- 23
- Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!
|