- Пророк Єремія та священик Пашхур 1-6; страждання Єремії 7-18
- 1
- Як же Пашхур, син Іммера, священик, старший наглядач у Господнім домі, зачув, що Єремія оті речі пророкує,
- 2
- то звелів він бити пророка Єремію й посадити його, забитого в колоди, в горішній Веніяминовій брамі у домі Господнім.
- 3
- Але другого дня випустив Пашхур Єремію з колодок.
Єремія ж до нього й мовив: «Не Пашхур» дає тобі Господь ім'я, а «Звідусіль Жах.»
- 4
- Так бо говорить Господь: «Ось, я поставлю тебе на пострах тобі самому й усім твоїм приятелям.
Вони поляжуть від ворожого меча на очу в тебе. Та й усього Юду видам на поталу вавилонському цареві, і він забере їх у полон до Вавилону й мечем їх поб'є.
- 5
- І дам усі багатства цього міста й усе його майно та й усі його дорогоцінності, всі клейноди царів юдейських у руки ворогам їхнім, а вони їх розграбують, заберуть та й повезуть у Вавилон.
- 6
- А й ти, Пашхуре, й усі, що в тебе у хаті живуть, підете у неволю.
До Вавилону прийдеш і там помреш, і там тебе й поховають, тебе та й усіх твоїх приятелів, яким пророкував єси неправду.»
- 7
- Ти ввів мене в оману, о Господи, і я дав себе ввести в оману.
Схопив єси мене, подужав. Я став посміховищем щоденним, кожний глузує з мене.
- 8
- Щоразу бо, як почну я говорити, мушу кричати та голосити: «Насильство!
Утиск!» Слово бо Господнє щодня стало для мене приводом до ганьби та наруги.
- 9
- Я собі думав: Не споминатиму про нього, і його ім'ям не промовлятиму більше!
Та в серці у мене вогонь палючий, затаєний у костях моїх. Змагавсь я затамувати його, та не спромігся.
- 10
- Я чув, як багато обмовляло мене: «Звідусіль Жах!
Донесіте! Донесемо на нього!» Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: «Може він упіймається, і ми його подолаєм та й помстимося на ньому.»
- 11
- Але Господь зо мною, немов воїн сильний, тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають.
Окриті соромом великим будуть, бо не пощастило їм, стидом побиті вічним, невигладним.
- 12
- Господи сил!
Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро й серце! Дай мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю справою.
- 13
- Співайте Господеві, хваліте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходіїв.
- 14
- Проклят той день, коли я на світ родився!
Нехай не буде благословен той день, коли породила мене моя мати!
- 15
- Проклят той чоловік, що приніс батькові моєму вістку: «Вродився в тебе хлопчик», та й звеселив його вельми.
- 16
- Хай тому чоловікові станеться, як тим містам, що Господь їх зруйнував безпощадно, щоб він чув тривожні крики вранці, гомін війни опівдні, -
- 17
- за те, що він не вбив мене у материнському лоні так, щоб мати моя стала мені гробом, а утроба її була завжди вагітна.
- 18
- Чи то ж на те я вийшов з материнської утроби, щоб дізнавати муки та печалі й коротати вік свій у зневазі?
|