- Похвала Божій мудрості
- 1
- «Срібло має жилу початкову,
золото - також місце, де його очищують.
- 2
- Залізо з землі добувають,
розтоплений камінь стає міддю.
- 3
- Людина кладе край пітьмі,
розшукує до крайньої межі - каміння темне, чорне.
- 4
- Люди з світлом пробивають копальню,
де стопи не залишили пам'яті, - зависають на далекому відлюдді.
- 5
- Земля, що з неї хліб родиться,
під сподом, мов вогнем, розрита: -
- 6
- місце сафірового каміння
та золотого пороху.
- 7
- Стежки туди не знає хижа птиця,
і око яструба її не бачить.
- 8
- Її не топчуть звірі дикі,
лев по ній не проходить!
- 9
- Людина на кремінь кладе свою руку,
перевертає шкереберть гори.
- 10
- У скелях прорубує рови,
усе дорогоцінне бачить його око.
- 11
- Досліджує джерела рік,
виносить сховане на світло.
- 12
- А мудрість звідкіля береться?
Де розумові місце?
- 13
- Ніяка людина її путі не знає,
і не знайти її в землі живих.
- 14
- Безодня каже: Вона не в мені!
Та й море мовить: Не у мене!
- 15
- Її й за щире золото не придбати,
ані сріблом її не можна оцінити.
- 16
- Її не можна оцінити золотом офірським,
ані оніксом дорогоцінним, ані сафіром.
- 17
- Ні золото, ні скло не можуть порівнятися з нею;
її не виміняти за щирозлотний посуд.
- 18
- А про коралі та кришталь і згадувати нічого!
Здобувати мудрість важче, ніж перли.
- 19
- Їй не рівня топаз етіопський,
ні щирим золотом її не оцінити!
- 20
- Звідкіль, отже, береться мудрість?
Де розумові місце?
- 21
- Вона від зору всього живого скрита,
і схована від птиць небесних.
- 22
- Погибель і смерть кажуть:
До наших вух дійшла про неї чутка, -
- 23
- але лиш Бог до неї знає стежку,
він знає її місце.
- 24
- Бо він аж на край світу бачить,
на все, що є під небом, поглядає.
- 25
- Коли він призначав вагу вітрові
і давав міру водам,
- 26
- коли встановлював закон дощеві,
дорогу гуркотові грому, -
- 27
- тоді її угледів, облічив,
усталив її, добре її розслідивши.
- 28
- А людині сказав: Страх перед Господом - це мудрість,
берегтися зла - це розум!»
|